Цілі читання: читання для отримання інформації! читання для розуміння
У вас є розум. Припустимо, у вас також є книжка, яку ви хочете прочитати. Книга складається із мовлення, записаного кимось з метою щось вам донести. Наскільки успішним буде ваше читання, залежатиме від того, наскільки ви сприймете все, що хотів донести автор.
Звісно, це надто спрощено. Річ у тім, що існує не один, а два можливих види зв’язку між вашим розумом і книжкою. Ці два зв’язки втілені у двох можливих варіантах перебігу подій при читанні книг.
Ось книжка, а ось ваш розум. Переходячи зі сторінки на сторінку, ви або вповні розумієте, що каже автор, або ні. Якщо розумієте — то ви, може, й отримали інформацію, але не поглибили при цьому розуміння. Якщо книга вам повністю зрозуміла від початку до кінця, то ваш розум та розум автора — ніби два брати-близнюки. Символи на сторінці всього лише віддзеркалюють те взаєморозуміння, яке було між вами ще до зустрічі.
Розглянемо другий варіант. Ви не до кінця розумієте книжку. Давайте навіть припустимо — на жаль, так буває не завжди — що ви розумієте достатньо, аби бачити, що не все розумієте. Ви знаєте, що в книзі йдеться про більше, ніж ви розумієте, а отже, у ній є щось, що могло би поглибити ваше розуміння.
Що робити тоді? Ви можете прийти з книгою до когось, хто, на вашу думку, міг би прочитати її краще за вас, і попросити пояснити вам незрозумілі місця. (Цей «хтось» може бути живою людиною чи іншою книжкою - коментарем або підручником). Або ж можете вирішити, що не варто завдавати собі мороки через незрозумілі частини, бо ви й так розумієте достатньо. В будь-якому випадку, ви не прочитали цю книгу як слід.
Ви можете прочитати її як слід лише одним способом - самостійно працюючи над книгою без жодної сторонньої допомоги, однією лише силою свого розуму опрацьовуючи знаки, що перед вами, так, аби піднестися від меншого до більшого розуміння. Такий підйом, який уможливлює праця розуму над книгою — ось насправді високомайстерне читання, якого заслуговують книги, що кидають виклик вашому розумінню.
Таким чином, ось як можна приблизно означити те, що ми маємо на увазі під «мистецтвом читання»: це процес, за якого розум, не керуючись нічим, крім прочитаних знаків, без сторонньої допомоги підноситься внаслідок своїх власних дій . Розум переходить від меншого до більшого розуміння. Різноманітні умілі дії, які це уможливлюють, і складають мистецтво читання.
Перехід від меншого до більшого розуміння лише завдяки власним розумовим зусиллям при читанні схожий на те, якби ви самі себе тягли за комір. Саме такі тоді відчуття. Це чимале зусилля. Очевидно, що цей вид читання активніший за той, який ви застосовували раніше. Він передбачає не лише більше різноманіття дій, але й вищу майстерність виконання цих необхідних дій. Також очевидно, що речі, які зазвичай вважаються складнішими для прочитання, а отже, й такими, що призначені для кращих читачів, з більшою імовірністю заслуговують та потребують цього виду читання.
Але різниця між читанням заради інформації і читанням заради розуміння ще глибша. Спробуємо розказати про неї більше. Для цього нам доведеться взяти до уваги обидві цілі читання, адже різниця між текстами, які слід читати тим чи іншим способом, часто не дуже чітка. За умови, що вдасться розділяти ці дві цілі читання, саме слово «читання» можна вживати у двох значеннях.
Перше значення ми маємо на увазі, коли кажемо, що читаємо газети, журнали та інші тексти, які, залежно від наших умінь і талантів, відразу ж вповні нам зрозумілі. Ці тексти можуть розширювати наш запас інформації, але не наше розуміння, яке лишилося незмінним від початку читання. В іншому разі ми би враз відчули розгубленість та сум’яття, що виникають, коли якась робота нам не до снаги — якщо, звісно, ми уважні і щирі.
Друге значення — це коли людина робить спробу читати щось, що на початку не вповні розуміє. У цьому випадку те, що треба прочитати, від початку краще чи вище за читача. Автор передає щось, що здатне поглибити читачеве розуміння. Така комунікація між нерівними очевидно існує, інакше не можна було би вчитися в інших ні за допомогою усного мовлення, ні за допомогою письма. Під «навчанням» тут мається на увазі поглиблення розуміння, а не запам’ятовування інформації, яка настільки ж зрозуміла, як і та, якою ви вже володієте.
Зрозуміло, що в інтелектуальному плані геть нескладно отримувати за читанням нову інформацію, якщо нові факти не надто відрізняються від вже вам відомих. Людина, яка знає певні факти з американської історії і певним чином їх розуміє, може, читаючи - в першому значенні слова — легко отримати ще більше таких фактів і схожим чином їх зрозуміти. Та припустимо, що вона читає працю з історії. Ця праця має на меті не лише дати їй більше фактів, але й по новому, або й зрозуміліше, представити всі відомі їй факти. Припустимо, при цьому можна здобути глибше розуміння, ніж те, яке було до початку читання. Якщо людині вдасться здобути це глибше розуміння - то вона читає в другому значенні цього слова. Вона і справді підноситься завдяки своїм діям, хоча й за посередництва - завдяки автору, який зміг її чомусь навчити.