Хочемо також наголосити, що рідко коли треба вдаватися до аналітичного читання, маючи на меті просто читання заради інформації чи розваги. Аналітичне читання в основному має на меті розуміння. І навпаки — майже неможливо перейти за допомогою книги від меншого до більшого розуміння, не маючи хоча б якихось навичок аналітичного читання.
Четвертий і найвищий рівень читання — СИНТОПІЧНЕ ЧИТАННЯ. Це найскладніший і найбільш системний вид читання з усіх. Він найбільш вимогливий до читача, навіть якщо самі по собі матеріали для читання відносно легкі та невигадливі.
Цей рівень читання також можна назвати порівнянь ним читанням. Читаючи синтопічним способом, читач читає не одну, а багато книг, і вибудовує систему зв’язків між ними, а також з темою, що всіх їх об’єднує. Але одного порівняння текстів недостатньо. Синтопічне читання ще глибше. За допомогою прочитаних книг синтопічний читач може і сконструювати такий аналіз теми, якого нема в жодній книзі. Тож ясно, що синтопічне читання — найактивніший і найбільш затратний вид читання.
Ми розглянемо синтопічне читання в четвертій частині. Поки що досить сказати, що синтопічне читання — непросте вміння, правила якого мало кому відомі. Тим не менш, і поміж усіх варіантів читання саме синтопічне приносить чи не найбільше задоволення. Користь від нього цілком варта зусиль, витрачених, щоб йому навчитися.
Як бути вимогливим читачем
Правила того, як приспати себе читанням, простіші, ніж того, як не заснути, читаючи. Зручно вмостіться в ліжку, переконайтеся, що світло достатньо тьмяне, аби довелось ледь напружувати зір, виберіть вкрай складну або вкрай занудну книжку — але саме таку, щоб вам було байдуже, прочитаєте ви її чи ні — і за кілька хвилин заснете. Експертам релаксації з книжкою навіть не доведеться чекати настання ночі. Зручне крісло в бібліотеці стане в пригоді в будь-який час.
На жаль, щоб не заснути, недостатньо робити все навпаки. Можливо не засинати, читаючи в зручному кріслі чи навіть в ліжку, а деякі люди, бувало, псували собі зір, читаючи допізна при тьмяному світлі. Як же вдавалося не заснути тим, хто читав при свічках? Нема сумніву, що причина одна — їм було не байдуже, геть не байдуже, прочитають вони книгу, яку тримають в руках, чи ні.
Вдасться вам не заснути чи ні, значною мірою залежить від вашої мети при читанні. Якщо вашою метою є отримання користі від читання — якогось розумового чи душевного зростання — вам не можна засинати. Тобто читати слід якомога активніше. Це означає, що треба робити зусилля, від яких ви очікуєте віддачі.
Хороші книги, чи то художня література чи науково-популярна, варті такого читання. Використовувати хорошу книгу як снодійне — очевидне марнотратство. Заснути чи дозволити собі замріятися протягом часу, що ви планували присвятити читанню задля вигоди — тобто в основному задля розуміння – це ж очевидно самим собі робити гірше.
Але сумний факт полягає в тому, що багатьом людям, які вміють розрізняти користь та задоволення — розуміння з одного боку, і розвагу чи всього лише реалізацію цікавості з іншого — все одно не вдається виконати свої читацькі плани. Вони зазнають поразки, навіть знаючи, що саме дає кожна книга. Річ у тім, що вони не вміють бути вимогливими читачами та зосереджувати свій розум на виконуваних завданнях і змушувати його виконувати роботу, без якої не здобудеш жодної вигоди.
Суть активного читання: чотири базові питання, які ставить читач
У цій книзі ми вже всебічно обговорювали активне читання. Ми сказали, що активне читання — найкраще читання, і зауважили, що ознайомче читання завжди активне. Це справа, яка потребує зусиль. Але поки ми ще не добралися до самої суті справи, а саме не виклали одне просте правило активного читання. Ось воно: ЧИТАЮЧИ, СТАВТЕ ПИТАННЯ — ТАКІ ПИТАННЯ, НА ЯКІ ВАМ ТРЕБА БУДЕ СПРОБУВАТИ САМИМ ДАТИ ВІДПОВІДЬ В ПРОЦЕСІ ЧИТАННЯ.
Чи йдеться про будь які питання? Ні. Мистецтво читання на рівні, вищому за початковий, полягає у звичці ставити правильні питання в правильному порядку. Існують чотири основних питання, які слід ставити до кожної книги .
1. ПРО ЩО ЦЯ КНИГА ЗАГАЛОМ? Вам треба спробувати знайти основну тему книги і те, як автор по порядку розвиває її, ділячи на найважливіші складові частини чи теми.