Але існує ще один крок, що його може зробити справді досвідчений читач, який синтопічно читає декілька книг. Йдеться про записування нотаток у формі дискусії — дискусії, в якій беруть участь всі автори, хоч вони цього і не знають. За причин, що стануть зрозумілими в четвертій частині, нам більше подобається називати такі нотатки діалектичними. Оскільки вони стосуються кількох книг, а не одної, то часто їх доводиться записувати на окремому аркуші (чи аркушах) паперу. Тут вказується на структуру концептів — порядок тверджень та питань, що стосуються одного предмета. Ми повернемось до цього виду занотовування в Розділі 20.
Як сформувати звичку читати
Ті, хто володіє будь яким умінням чи навичкою, сформували звичку діяти згідно з його правилами. Саме цим митець чи майстер в будь-якій галузі відрізняється від того, хто не володіє такою майстерністю.
Нема жодного іншого способу сформувати звичку діяти, ніж як власне діяти. Ось що мається на увазі, коли кажуть, що вчаться робити за роботою. Що відрізняє вашу діяльність до і після формування звички, так це легкість та готовність. Напрактикувавшись, можна робити одне і те ж набагато краще, ніж коли тільки починаєш. Ось що значить вислів «поки не упріти, доти не уміти». Спершу робиш щось дуже недосконало, поступово набуваючи майже автоматичної досконалості, яка буває при інстинктивному виконанні.
Знати правила майстерності — це не те ж саме, що мати звичку. Називаючи когось майстерним, ми маємо на увазі не те, що він знає правила виконання чи виготовлення, а те, що він володіє звичкою виконувати чи виготовляти щось. Звісно, більш чи менш явне знання правил — це передумова набуття навички. Не вийде дотримуватися правил, яких не знаєш. Неможливо набути мистецької звички — якої б то не було майстерності чи навички — без дотримання правил. Навчання будь-якого мистецтва складається з правил, які треба виконувати під час діяльності. Набуте мистецтво складається зі звички, що є результатом дій за правилами.
Як то буває, не всякий розуміє, що бути митцем — це діяти згідно з правилами. Люди тицяють пальцем у вкрай оригінального художника чи скульптора і кажуть; «Він не діє за правилами. Він робить щось цілком оригінальне, що не має під собою жодних правил». Але вони не можуть побачити ті правила, за якими діє митець. Власне, не існує жодних безапеляційних та непорушних правил виготовлення картини чи скульптури. Але існують правила готування полотна, замішування і накладання фарб, формування глини чи зварювання сталі. Ось цих правил художник чи скульптор все ж має дотримуватися, бо інакше йому не вдалося б те, що він зробив. Яким би оригінальним не був його фінальний твір, як би мало він не відповідав «правилам» мистецтва у їхньому традиційному прочитанні, автору треба бути достатньо майстерним, щоб виробити його. І саме це є тим мистецтвом — навичкою чи майстерністю — про які ми ведемо мову.
Від багатьох правил до однієї звички
Читання схоже на катання на лижах. Як читання, так і катання на лижах — заняття, сповнені грації та гармонії. Коли ж це робить початківець, то обидва заняття незграбні, дратівливі та повільні.
Навчання кататися на лижах — це одна з найбільш принизливих речей, яких може зазнати доросла людина (ось і причина починати замолоду). Адже доросла людина вже давно ходить, вона знає, де її ноги і як ставити одну ногу поперед іншої, щоби кудись добратися. Але тільки-но вона одягає на ноги лижі, як їй практично доводиться заново вчитися ходити. Вона підковзується, падає, ледь піднімається, лижі схрещуються, вона знову спотикається і загалом виглядає — та й почувається — як дурепа.
Спершу навіть здається, що і від найкращого інструктора жодної користі. Майже образливою є та легкість, з якою інструктор виконує прості за його словами дії, які, втім, в душі здаються учневі неможливими. Як же можна запам’ятати все те, що інструктор каже запам’ятати? Зігніть ноги в колінах. Дивіться вниз пагорба. Переносьте вагу тіла на ковзну лижу. Тримайте спину прямо, при цьому нагинаючись вперед. Настановам нема кінця-краю -- як же можливо про все це думати і при цьому їхати на лижах?
Звісно, штука в тому, що ви не мали би думати про різні дії, що вкупі складають гладкий поворот чи декілька зв’язаних поворотів а натомість лиш дивитися вперед, вниз пагорба, остерігатися вибоїн та інших лижників, насолод жуватись холодним вітром на щоках, усміхатись від задоволення текучою грацією власного тіла, яке мчить вниз по горі. Інакше кажучи, вам треба навчитися забувати окремі дії, щоб добре робити їх всі разом і кожну зокрема. Але для того, щоб забути про них як про окремі дії, спершу треба вивчити їх як окремі дії. Лише тоді можна скласти все разом і стати вправним лижником.