І потрапив у міцні обійми спритного радіорепортера.
— Лише одне слово, сер! — закричав той. — Одне слово про те, як ви героїчно чхнули на генерала і довели всьому світу, що у нас ще е демократія. Що вас штовхнуло на такий вчинок?.. Про віщо ви подумали під час акту чхання?
Нещасний клерк з несподіванки відкрив рота... Радіорепортер з такою силою і спритністю підсунув мікрофон, що вибив Джону Маклоусену два зуби...
У цю хвилину з переможним криком наскочила юрба газетярів і телехронікерів.
Чиновник Джон Маклоусен з переляку гикнув, ковтнув мікрофон, впав і...
І помер!..
«ПОРОШОК З ВІДЬМИ»
Ще здавна відомо, що знахаркам працювати значно важче, аніж, наприклад, дипломованим лікарям. Справді-бо. Лікар, оглянувши хворого, поставить діагноз, випише рецепт і — бувайте здорові. Адже йому не треба самому готувати оті ліки, які виписав хворому. Це залюбки зроблять за нього фармацевти.
А знахарки?.. Ех, і говорити нічого. Жодна аптека не видасть вам за рецептом знахарки «порошок з відьми» чи там «пекельний дим». Тож і доводиться знахаркам і знахарям самим бути і лікарем, і фармацевтом і навіть заготівельником фармацевтичної сировини.
Отож і доводиться знахаркам блукати щоночі непрохідними лісовими нетрями, дряпатися на скелі в пошуках отого зілля, яке лікує од усіх хвороб гамузом. А думаєте, що так уже й важко зірватися вночі у провалля? Спробуйте потім дочекатися зілля.
У великій моді «порошок з відьми». Добре діє од апендициту і од грипу, заміняє морську сіль і краплі для апетиту. А спробуйте дістати той порошок!
Треба не одну ніч вистежувати відьму. І не яку-небудь, а — вісімнадцяти літ од роду. Себто дуже молоденьку відьму. І точно щоб їй було вісімнадцять. На день більше чи на день менше — і порошок з неї уже не діє... Ну, приміром, ви її вислідили, встановили, що їй точно вісімнадцять, а тепер же треба її стукнути дрюком по голові, висушити її і наробити з неї отого самого цілющого порошку. Думаєте, що перетерти відьму на порошок — це так легко й безпечно?.. Буває, що не порошок з відьми виходить, а — відбивні котлети із знахарки.
Добряче діють од «болів унутрі» волосинки із чортячого хвоста. Їх треба запалити о дванадцятій ночі і тричі понюхати, приказуючи: «Йди геть од мене, хворобо, на чортів хвіст!..» і хвороба відразу ж піде туди, куди ви її послали. Але гадаєте, що так уже й легко наскубти в чорта із хвоста волосся? Спробуйте!
Або візьмемо «пекельний дим». Сама дорога до пекла чого коштує та ще й ризикуєш потрапити у казан зі смолою. Це вам не на симпозіум з випивкою їхати!
Та хіба перелічиш усі ті небезпеки, які чекають на знахарок! А ми замість того, щоб допомагати їм, ще й кричимо: «Забобони! Шарлатанство!..» Спробував би такий крикун обскубти відьму та виготовити з неї порошок, а тоді й кричав би!
Та ось — нарешті! — знайшлися бізнесмени, котрі зглянулися над долею бідних знахарок. Нещодавно у Західній Німеччині почали серійний випуск зілля, яким користуються знахарки. Віднині їм нема потреби вистежувати відьму та випитувати чи вісімнадцять їй літ і перетирати її на порошок. Вони можуть спокійно зайти в першу-ліпшу аптеку і купити готовий, розфасований «порошок із відьми», «пекельний дим», «жаб'ячу кров», «чортячі екскременти» тощо.
Поки що ціни на «порошок з відьом» дуже високі, бо в заводських умовах все ж таки важкувато патрати відьом, але справа не в цінах. Справа в тому, що знахарки тепер нарівні з лікарями користуються послугами фармацевтів. І навіть виписують рецепти. І навіть по тих рецептах у аптеках продають волосинки з чортячого хвоста! Одне тільки невідомо, де фармацевти беруть чортів, щоб з їхніх хвостів скубти волосся, чи відьом на порошки? Ловлять їх десь чи якось розводять на спеціальних фермах?..
ЗНУЩАННЯ НАД В'ЮНОМ
Викликають у суд чоловіка.
— До нас надійшов позов, що ви побили свою дружину.
— Було, — зізнався чоловік, бо діватися нікуди. — Бив...
— Чим же ви били свою дорогу дружину?
— Качалкою.
— Ану, гукайте експертів!
Погукали. Подивились експерти на ту качалку, та тільки головами похитали.
— Ай, ай, ай!.. Отаку качалку надвоє перебив. Ну, це вже занадто. Ми знущатися не дозволимо!
Присудив суд чоловіка до штрафу.
— За віщо? За те, що знущався з качалки. Надвоє ж нещасну качалку перебив об спину дружини. Думаєте, качалці так уже приємно, коли ви нею свою дружину по плечах гамселили? Ні, знущатися з невинної качалки ми не дозволимо!