Від того дня я повернувся до своїх мрій, до первісного пошуку, до літератури, й одного дня виявив, що беру участь у битві, у якій можна перемогти лише тоді, коли твоє серце наповнене миром – наслідком чуда, яке з тобою відбулося. Я ніколи не забував про три троянди. Нарешті настали мої п’ятдесят років – які в той час здавалися такими далекими. Настали – й минули.
Під час світового чемпіонату з футболу я поїхав в Баепенді, щоб виконати свою обіцянку. Хтось побачив мене в Кашамбу, де я заночував, і місцевий журналіст прийшов узяти в мене інтерв’ю.
Коли я розповів йому, що я тут роблю, він попросив:
– Розкажіть мені про Нья Шику. Її тіло ексгумували на цьому тижні, й у Ватикані розглядають питання про її беатифікацію. Людей закликають давати свідчення про її заступництво.
– Ні, – сказав я. – Це надто інтимна історія. Я її розповім лише в тому разі, як одержу сигнал.
– А який це може бути сигнал? Лише коли хтось заговорить від її імені!
Наступного дня я найняв машину, купив квіти й поїхав у Баепенді. Я зупинився віддалік від церкви, згадуючи службовця фірми звукозапису, який приїздив сюди багато років тому, й про безліч подій, які знову привели мене сюди. Коли я йшов до будиночка Нья Шики, із крамниці одягу вийшла молода жінка.
– Я знаю, що ваша книжка «Мактуб» присвячена Нья Шиці, – сказала вона. – Я певна, вона дуже задоволена.
І не попросила в мене нічого. Ото й був той сигнал, що його я чекав. Й ось вам те свідчення, якого від мене чекають.
Відбудовуючи дім
Один мій знайомий, який не вмів відрізнити мрію від її реалізації, заплутався в серйозних фінансових проблемах. А ще гірше, що він втягнув у свої кепські справи кількох людей, яким не хотів завдати зла.
Неспроможний повернути борги, які дедалі зростали, він подумав про те, щоб накласти на себе руки. Одного вечора він ішов вулицею й побачив будинок, весь у руїнах. «Цей дім, схожий на мене», – подумав він. У ту мить він відчув величезне бажання відбудувати його.
Він знайшов господаря, запропонував йому допомогти відбудувати дім – і господар зруйнованого дому погодився, хоч і не зрозумів, яка моєму другові з цього вигода. Удвох вони роздобули цеглу, дерево, цемент. Мій знайомий працював із натхненням, хоч і не знав, навіщо він це робить. Але він відчував, як покращувалося його власне життя, поки відбудовувався дім.
На кінець року будинок був готовий. А його особисті проблеми також владналися.
Молитва, про яку я забув
Прогулюючись вулицями Сан-Пауло три тижні тому, я одержав від свого друга Единьйо листівку під назвою «Священна мить». Текст був надрукований на ній чотирма кольорами, на чудовому папері. Там не називалася жодна церква або культ, а була тільки молитва на звороті.
Яким був мій подив, коли я побачив, хто підписався під тією молитвою – підпис МІЙ! Молитва була опублікована на початку вісімдесятих років, на внутрішньому боці обкладинки збірки моїх поезій. Я не думав, що вона витримає випробування часом, ані те, що потрапить до моїх рук у такий таємничий спосіб; та коли я її прочитав, мені не стало соромно за те, що я написав.
Позаяк я побачив свою молитву, написаною на цій листівці, і я вірю в знаки, я вирішив передрукувати її тут. Сподіваюся, я стимулюю кожного читача написати власну молитву, просячи для себе та для інших того, що він вважає найважливішим. У такий спосіб ми розбудимо позитивні вібрації в наших серцях, й вони вплинуть на все, що нас оточує.
Ось ця молитва:
Господи, захисти наші сумніви, бо Сумнів – це спосіб молитися. І він допомагає нам розвиватися, бо примушує нас без страху дивитися на багато відповідей на одне запитання. І щоб це стало можливим.
Господи, захисти наші рішення, бо Рішення – це спосіб молитися. Дай нам мужність, щоб після сумніву ми були спроможні обрати між двома дорогами. Щоб наше ТАК було завжди ТАК, а наше НІ було завжди НІ. Щоб, обравши собі дорогу, ми ніколи не озиралися назад, ані дозволяли, щоб наша душа страждала від каяття. І щоб це стало можливим.
Господи, захисти наші сновидіння, бо Сновидіння – це спосіб молитися. Зроби так, щоб незалежно від нашого віку або наших обставин, ми були спроможні підтримувати у своєму серці священний вогонь надії і впертості. І щоб це було можливим.