УВАГА! Застосування лука зі стрілою становить небезпеку, й у деяких країнах (як, наприклад, у Франції) він класифікується як зброя, тому для того, щоб його застосовувати треба мати спеціальний дозвіл і тренуватися лише у визначених місцях.
Католик і мусульманин
Я сидів за одним столом із католицьким священиком і молодим мусульманином. Коли підійшов офіціант із тацею, кожен щось собі взяв, крім мусульманина, який дотримувався посту, приписаного Кораном.
Коли обід закінчився й усі покинули стіл, один із гостей не витримав, щоб не пустити шпильку:
– Які ж вони фанатики, ці мусульмани! Добре, що ви не маєте з ними нічого спільного.
– Боюся, що маємо, – відповів падре. – Він намагається догодити Богові, як і я. Ми лише робимо це по-різному. – І завершив свою думку: – Шкода, що люди бачать лише ті відмінності, що їх розділяють. Якби вони дивилися одне на одного з більшою любов’ю, бачили, що саме їх об’єднує – половина світових проблем були б розв’язані.
Закон Янте
– Що ви думаєте про принцесу Марту-Луїзу?
Норвезький журналіст поставив мені це запитання на березі Женевського озера. Зазвичай я відмовляюся відповідати на запитання, які не мають стосунку до моєї творчості, але в цьому випадку його цікавість мала під собою ґрунтовні підстави: на сукні, яку вона вдягла на своє тридцятиріччя, вона звеліла вишити імена кількох осіб, які були важливими в її житті, – і серед них було й моє прізвище (моїй дружині ця ідея так сподобалася, що вона вирішила зробити те саме на своє п’ятдесятиріччя, написавши в одному з кутків своєї сукні «цю думку підказала мені принцеса Норвегії»).
– Я вважаю її особою делікатною, розумною, наділеної тонкими почуттями, – відповів я газетяреві. – Я мав нагоду познайомитися з нею в Осло, коли мені відрекомендували її чоловіка, також письменника.
Я зробив паузу, а потім вирішив піти далі.
– Й існує одна річ, якої я, сказати правду, не розумію: чому норвезька преса заходилася атакувати літературну творчість принцесиного чоловіка, після того як він одружився з нею? Раніше критики ставилися до нього позитивно.
Це було, власне, не запитання, а провокація, бо я вже знав відповідь: критика змінила своє ставлення, бо людям притаманна заздрість, найгіркіше з почуттів.
Але журналіст дав витонченіше пояснення.
– Бо він порушив закон Янте.
Я ніколи раніше не чув про такий закон, і він детально пояснив мені, про що йдеться. Продовжуючи свою подорож, я помітив, що в усіх скандинавських країнах важко зустріти людину, яка не чула б про цей закон. І хоч він існує від початків цивілізації, офіційно був проголошений лише 1933 року письменником Акселем Сандемосем у романі «Утікач перетинає свої сліди».
Це сумно визнати, але закон Янте не обмежується Скандинавією: це правило застосовується в усіх країнах світу, хоч бразильці кажуть: «Це відбувається лише тут», а французи заявляють: «У нашій країні, на жаль, є так». Позаяк читач уже, певно роздратований, що я не пояснив, про що ж ідеться в законі Янте, я спробую описати його власними словами:
«Ви нічого не варті, нікому не цікаво, що ви думаєте, пересічність та анонімність – найкращий вибір. Якщо ви діятимете так, ви ніколи не матимете великих проблем у своєму житті».
Закон Янте містить почуття ревності та заздрощів, які іноді завдають великого головного болю таким людям, як Арі Бен, чоловік принцеси Марти-Луїзи. Це один із його негативних аспектів, але він призводить і до набагато гірших небезпек.
Саме через цей закон світ зазнає всіляких маніпуляцій із боку тих, хто не боїться людського осуду й творить зло, до якого він прагне. Ми спостерігали марну війну в Іраку, яка тривала, забираючи безліч життів; нині бачимо глибоке провалля між країнами багатими й країнами бідними, соціальну несправедливість у всіх кутках світу, безконтрольне насильство, бачимо, як люди відмовляються від своїх мрій, бо терплять боягузливі й несправедливі атаки. Перш ніж розпочати Другу світову війну Гітлер не приховував свої наміри і його спонукало до дій знання, що ніхто не посміє зупинити його з огляду на закон Янте.
Пересічність може бути зручною доти, доки одного дня трагедія не постукає у твої двері, й тоді люди себе запитують: «Але чому ніхто нічого не сказав, адже весь світ бачив, що має відбутися?»
Відповідь на це проста: «Ніхто нічого не сказав, бо й ви нічого не сказали».
Тому, щоб ситуація й далі не погіршувалася, либонь, настав час сформулювати антизакон Янте: