Ми наполягаємо: антитерористична операція, яка, по суті, є силовим придушенням протестів, має бути негайно припинена. При цьому жителям східних регіонів — учасникам акцій протесту проти чинної центральної влади має бути на законодавчому рівні гарантована амністія», — говорилося в документі.
21 травня 2014 року Олександр Єфремов, а також його протеже — народний депутат Сергій Горохов, виступили на круглому столі у російській Держдумі, де відкрито зайняли бік незаконних збройних формувань. При цьому Єфремов, виступаючи, зовсім ігнорував факт російської військової присутності в Україні.
«Події почали розвиватися таким чином, що на центральних каналах українського телебачення почали показувати сюжети, в яких люди в камуфляжі, з автоматами приходили до різних установ, тягали керівників цих установ за краватки, ставили на коліна на площах, приковували браслетами, і людей це налякало. І вони поставили собі питання: якщо влада не може сьогодні навести лад у цьому напрямі, то щось нам потрібно робити самостійно. Це породило і відповідну реакцію Криму. І потім, за Кримом, відповідну реакцію на сході України, зокрема, в Донецькій та Луганській областях. Коли ти розумієш, що захистити тебе і твою сім’ю не може ніхто, то чоловіки, які мають сміливість і мають совість, зрештою самі для себе ухвалюють рішення про захист своєї території і своєї сім’ї. Потім український уряд, безумовно, не без порад, які були дані, ухвалив рішення, що з цими людьми треба не розмовляти, а їх потрібно оголосити всіх сепаратистами, їх потрібно оголосити тими людьми, які влаштовують терористичні акти, і проти них направити збройні вили. Що і відбувається сьогодні більшою мірою у Донецькій області, у Слов’янську», — говорив Єфремов.
Луганський політик не сказав ні слова про те, що «реакція Криму» була насправді «реакцією Москви», і що «зелені чоловічки» без розпізнавальних знаків, які захопили півострів у лютому 2014‑го, були насправді російськими військовими. Не сказав, що збройні сили України були спрямовані до Слов’янська після того, як місто захопило угруповання російських диверсантів Ігоря Гіркіна. «Забув» він згадати і про розправи «захисників Донбасу» над мирними жителями. На момент його виступу було вже відомо про жорстоке вбивство у Слов’янську депутата Горлівської міськради Володимира Рибака, про вбиту сім’ю з Антрацита, яку «ополченці» розстріляли на трасі біля прикордонного пункту Довжанський прямо в автівках у ніч на 9 травня (ті не зупинилися біля незаконного блок–посту), а також про низку інших гучних злочинів. Соратник Єфремова Сергій Горохов висловлювався ще більш радикально. На відміну від Єфремова, який говорив про те, що конфлікт можна погасити за допомогою федералізації України, Горохов заявив, що і федералізація вже не допоможе, і закликав Росію безпосередньо втрутитися в українську ситуацію.
«Можливо, ще вчора можна було говорити про федеративний устрій держави, але я боюся, що цю точку пройдено. Нині жителі Луганська і Донецька у своїй більшості вже показали, що на 80% вони не визнають київську владу. Вони не хочуть жити по–старому, і вони хочуть, щоб з їхніми думками рахувалися. І я хочу наприкінці своєї промови передати вам слова жителів Луганська до братнього народу Росії. Вони звертаються до вас із проханням про те, що потрібно переходити від політичних заяв до конкретних дій», — сказав він.
Які конкретно дії малися на увазі, Горохов не уточнив. Але в тій ситуації було очевидно, що йдеться про введення російських військ на Донбас та анексію регіону Російською Федерацією. Його виступ був прямим закликом до цього. Тут варто зазначити, що «донецькі» так і не зважилися на подібний заклик.