Вибори мера Луганська, які виграв Данілов, відбулися у травні 1994 року — за місяць до президентських. І саме перед президентськими виборами у штабі Кучми зібралися всі, хто впливатиме на політику в області у наступні 20 років. Крім Тихонова, там були Геннадій Фоменко, Володимир Іванов, Олександр Кисельов, а також Олександр Єфремов, якого пізніше називатимуть «господарем Луганщини». Усі вони мали великий політичний досвід за часів СРСР, коли встигли побути комсоргами та парторгами, кандидатами у народні депутати та народними депутатами, і всі, в різних конфігураціях, керували або впливали на рішення влади в Луганській області аж до 2014 року. Очолив штаб Віктор Тихонов. Вважалося, що Тихонов спілкувався з Кучмою мало не на рівних і мав монополію на цю комунікацію. Перемога Кучми повинна була значно посилити Тихонова та його людей, допомогти їм закріпити контроль над регіоном.
Щоб зрозуміти специфіку цих людей, важливо знати, що комсорги та парторги великих промислових заводів у радянські часи були дуже вагомими постатями. Наприклад, Віктор Тихонов був, як би тепер сказали, одним із топменеджерів «Луганськтепловозу», де працювали більше 35 тисяч осіб, потім керував обласним центром; Луганський верстатобудівний завод, де працював парторгом Олександр Єфремов, виробляв стратегічне обладнання — високоточні прилади для оборонної та космічної промисловості, а також мав патронне виробництво. Керівники таких підприємств мали прямі виходи і широкі політичні та виробничі контакти у міністерствах у Москві, а Київ у цьому середовищі вважався містом другорядним. Саме ця обставина ще на початку 90‑х і сформувала дещо зверхнє ставлення «луганських комсомольців» до української столиці та українських політиків.
ЧАСТИНА ДРУГА
АЛЬЯНС КУЧМИ З «ДОНЕЦЬКИМИ»
Леонід Кучма виграв президентські вибори 1994 року завдяки підтримці південних та східних областей. Розкол українського суспільства на виборах 1994 року проявився ще не так явно, як на виборах 2004‑го, але вже тоді захід та схід країни проголосували за різних кандидатів. У другому турі західні області переважно підтримували Кравчука, східні — Кучму. У Донецькій області за нього віддали свої голоси 79% виборців. У Луганській — 88%!
Донбас вважав Кучму своїм кандидатом. Виходець із промислового Дніпропетровська, радянський управлінець, що погано розмовляв українською, був ближчим по духу донецькому виборцю, ніж уродженець Волині Леонід Кравчук Кучма обіцяв розвивати відносини з Росією, а також інтеграцію в рамках СНД, тому його перемогу на виборах Донбас сприйняв як свою.
Перемога «проросійського» кандидата тимчасово знизила напруження федералістських пристрастей на Донбасі. Але на практиці швидко з'ясувалося, що Кучма — ще більш жорсткий противник будь–якого федералізму, ніж його попередник. Новий президент почав швидко зміцнювати вертикаль влади. За його ініціативою в Україні було скасовано вибори губернаторів — із 1994 року керівників областей почав призначати сам президент. А нова Конституція, яку ухвалили у червні 1996 року, остаточно поставила крапку у суперечках про державний устрій України та закріпила унітарну модель. Еліти Донбасу сприйняли це спокійно. Тоді їм було вже не до федералізму: у країні повним ходом ішла приватизація, і потрібно було зберігати гарні взаємини з владою, щоб отримати свою частку державного майна.
Сьогодні вже ніхто не сперечається з тим, що під час масової приватизації держпідприємства в Україні продавалися на непрозорих аукціонах за заниженими цінами. Величезні комбінати переходили у приватні руки буквально за копійки. Продавалося все, звичайно, в першу чергу «своїм» — тим, хто був лояльним до президента та користувався довірою Кучми і його оточення.
Пізніше Кучма зізнавався, що свідомо ставив перед собою мету — з нуля створити національну буржуазію. На момент початку приватизації у пострадянській державі не було великого бізнесу. Йому просто нізвідки було з’явитися, тому Кучма створив його штучно. Олігархів він просто призначив, як до того призначав чиновників та директорів. Причому одним із таких «призначенців», як з’ясувалося згодом, виявився його власний зять.