«Сьогоднішня ситуація висвітлила не тільки географічний, територіальний, а й світоглядний розкол. Тому якщо «галицький хвіст» хоче крутити всією Україною, то я впевнений, що вся Україна цього не захоче — не хвіст крутить собакою, і якщо западенці не хочуть жити в єдиній державі, то у жителів Сходу є повне право висловити свою думку і щодо цього», — заявив Крутов.
Ця заява була відверто маніпулятивною, адже за Ющенка голосувала не лише Галичина Він переміг у більшості областей України, в тому числі і на лівому березі Дніпра — у Сумах, Чернігові, Полтаві, а також у Києві. Крім того, лідери Помаранчевої революції не були вихідцями із західної України. Віктор Ющенко народився на Сумщині, недалеко від кордону з Росією, а його головні соратники — Юлія Тимошенко, Петро Порошенко, Євген Червоненко, Давид Жванія взагалі походили з південно–східних регіонів чи з інших країн. Але у донбаській пресі ворогів було вже призначено. І цими ворогами були не тільки опозиційні політики, а й мільйони українських громадян, що проживали на іншому політичному полюсі країни.
У наступному номері тієї ж газети вийшло інтерв’ю з одним із козацьких отаманів Луганської області — Іваном Сотниковим, який відкрито погрожував війною представникам «галицького політикуму». У відповідь на запитання журналіста, чи не лякає отамана розділ України, Сотников прямо відповів:
«Такий розвиток подій особисто я передбачав давно. Галицький політикум усі роки «незалежності» грубо насаджував своє бачення майбутнього держави, не рахуючись із російськомовними регіонами, систематично нехтуючи їхніми правами. Він був глухим до наших протестів та вираження незгоди. Він називав незаконними референдуми у наших регіонах із мови та економічних питань. Він, закриваючи кордон з Росією, відрізав наші заводи від ринків збуту, прирікав робочі регіони на голод та животіння. Але всьому приходить кінець. Ми обрали свого президента, й іншому не бувати. Якщо доведеться скласти голову за праве діло, на те воля Божа. Рабами козаки не були і не будуть, і зневажати себе ніколи не дозволять».
Жодних конкретних прізвищ представників «галицького політикуму» козак Сотников не назвав. Кого він мав на увазі, так і залишилося загадкою. Адже в історії незалежної України до 2004 року не було жодного президента чи прем’єр-міністра з Галичини. Зате вихідців із південно–східних регіонів на високих постах побувало багато. Найбільш знакові фігури політикуму 90‑х — Юхим Звягільський, Леонід Кучма, Павло Лазаренко, Валерій Пустовойтенко були яскравими представниками якраз тих регіонів, які в Україні нібито «гнобили». А на початку 2000‑х прем’єрське крісло взагалі зайняв уродженець Донеччини.
До слова, отаман Іван Сотников згодом усе ж реалізував свої погрози. Взятися за зброю йому довелось у 2014 році, через десять років після Помаранчевої революції. З початком так званої «русской весны» Сотников вступив до лав одного з козацьких формувань і почав воювати на боці «ЛНР» проти збройних сил України.
СЄВЄРОДОНЕЦЬКА КРИЗА
28 листопада 2004 року за ініціативи еліт, що працювали на Януковича, у Сєвєродонецьку Луганської області відбувся Всеукраїнський з’їзд народних депутатів та депутатів місцевих рад усіх рівнів, який пізніше називали просто Сєвєродонецьким з’їздом. По суті, з’їзд не був всеукраїнським: так, формально на ньому були присутні представники більшості регіонів країни, але першу скрипку фали лідери південних та східних областей. За своїм масштабом ця подія не мала аналогів в українській історії. Вперше держава опинилася на межі розколу і громадянського конфлікту. З трибун лунали прямі погрози щодо поділу України на кілька частин. І вигукували їх уже не маргінали з червоно–коричневих організацій, а політики національного рівня.
Сєвєродонецьк вибрали місцем проведення з’їзду, очевидно, з політичних мотивів, щоб не збиратися у Харкові, і Луганську чи Донецьку і тим самим не позначати пріоритет будь–якої регіональної групи. Крім того, у Сєвєродонецьку знайшлося придатне для з’їзду приміщення — Льодовий палац, який міг умістити кілька тисяч делегатів. Модератором з’їзду виступив голова Луганської обласної ради, один із лідерів луганського політичного клану Віктор Тихонов.