Немає жодної причини думати про одне й те саме двічі, хіба якщо вам подобається цей процес.
Я завжди намагаюся інтуїтивно обрати варіант з-поміж наявних, замість того, щоб думати, якими ці варіанти є. Я заздалегідь усе обміркував і занотував результати у надійний спосіб. Не хочу гаяти час на обмірковування справ більше, ніж один раз. Це неефективна трата творчої енергії та джерело розчарувань і стресів.
Будь-які завдання на кшталт «зробив би, якби...», «міг би виконати», «повинен завершити», що зберігаються лише в свідомості, цілодобово чинять нераціональний тиск, якого неможливо позбутися.
Ви не можете ухилитися від цього розумового процесу. Ваш мозок працюватиме над будь-чим, що залишається невирішеним. Однак доведено, що така круговерть у вашому мозку знижує здатність думати і діяти, до того ж він охоплює обмежене коло невирішених справ, інакше дійдете до нервового зриву.
Частина мозку з короткочасною пам’яттю — та, що зберігає всі невиконані, невирішені та невпорядковані справи, — працює на кшталт RAM (оперативної пам’яті) у комп’ютері. Ваша свідомість, як монітор комп’ютера, є інструментом для зосередженості, а не місцем для зберігання. Одночасно ви можете думати про дві-три речі. Але незавершені справи все одно зберігаються у короткочасній пам’яті. І подібно до RAM, її місткість обмежена. Щоб частина мозку функціонувала на високому рівні, він має пам’ятати лише про незначну кількість речей. Більшість же людей живе з RAM, що тріщить по швах. Їх постійно щось відволікає, їхня увага розпорошена, а дієздатність знижена внаслідок розумового перевантаження. Нещодавні дослідження, що вивчали пізнавальні процеси, підтвердили цей факт. Продемонстровано, що наші розумові процеси потерпають під тягарем усіх справ, за виконання яких ми взялися без створення надійного плану чи системи.[9]
Приміром, за останні кілька хвилин ваші думки відволікалися на те, що не має нічого спільного з написаним тут? Можливо. І найімовірніше, мозок звернувся до певного відкритого питання чи незавершеної ситуації. Ця ситуація просто випірнула з короткочасної пам’яті й заволала до вас зсередини. І що ви з нею чинили? Якщо ви її не записали та не впорядкували в надійну систему, до якої незабаром звернетеся, напевне посилилася ваша стурбованість або зросло напруження. Не найефективніша поведінка: жодного прогресу, натомість збільшився стрес.
Важко боротися з ворогом, який спорудив форпост у вашій голові.
Суттєва проблема полягає в тому, що мозок нагадує вам про речі тоді, коли ви не можете нічого з ними вдіяти. Він не відчуває минулого чи майбутнього: щойно ви скажете собі, що потрібно щось зробити, і закарбуєте це лише в голові, частина мозку вважатиме, що ви повинні це виконувати повсякчас. Розум гадає, що впоратися зі справою слід негайно, вже зараз. Отож якщо ви позначите дві справи до виконання лише в голові, ви запрограмуєте себе на невдачу, бо не зможете впоратися з обома одночасно. Це породжує всепроникний чинник стресу, джерело якого неможливо визначити.
Більшість людей перебувають у такому розумовому стресі постійно і так довго, що вони вже його не помічають. Це як сила тяжіння, що завжди існує, але ми не відчуваємо її тиску. Значна частина людей усвідомлять величину пресингу лише тоді, коли позбудуться його і помітять, наскільки краще вони почуваються. Це можна порівняти з тривалим гамором у кімнаті, який ви відчуєте, щойно він припиниться.
Чи реально позбутися стресу та гамору? Ще б пак! Далі поясню, як цього досягти.
Розділ 2
Тримати життя під контролем: п’ять кроків керування робочим процесом
Ключ до оволодіння мистецтвом спокою та контролю — це метод п’яти кроків керування робочим процесом. Незалежно від обставин ми проходимо п’ять окремих етапів, коли вирішуємо завдання в житті чи на роботі, отримуємо нову інформацію або змушені щось змінювати. Процес контролювання справ, байдуже, стосуються вони кухні чи фірми, охоплює ці п’ять стадій. Кожному з цих окремих аспектів притаманні свої вправи та інструменти, які мають працювати сукупно для досягнення чудового продуктивного стану легкого подолання всіх складнощів. Тут ідеться не лише про те, щоби «бути організованим» чи «ранжувати пріоритети». Це добрі речі, але вони є результатом проходження означених п’яти етапів і не відбуваються самі по собі. Процедури, які я опишу, працюють разом як єдине ціле. Їх застосування для отримання результатів є водночас простішим і складнішим, ніж ви гадаєте.
Не дозволяйте життєвим обставинам створювати перепони на вашому шляху.
Ми (1) збираємо все, що потребує нашої уваги; (2) з’ясовуємо, що означає кожен пункт і як слід з ним чинити; (3) організовуємо результати, що зумовлює появу варіантів, які ми (4) обдумуємо, відтак обираємо, за яким із них (5) діяти. В цьому полягає горизонтальне керування аспектами нашого життя, разом з усім, що потрібно враховувати, йдучи уперед.
Це не випадкові чи суто теоретичні припущення — це те, що всі ми робимо щоразу, коли хочемо налагодити контроль, стабілізувати щось для продуктивної діяльності. Якщо ви запланували приготувати вечерю для друзів, але, прийшовши додому, побачили на кухні повний безлад, як ви будете діяти для владнання ситуації? Спершу визначите, які речі лежать не на своєму місці або й узагалі не мають бути на кухні (збираєте); далі вирішуєте, що залишити, а що — викинути (з’ясовуєте); ви розкладете речі на місця — в холодильник, до сміття, в мийку (організовуєте); відтак з кулінарного посібника дізнаєтеся, які інгредієнти та посуд знадобляться (обдумуєте); і почнете готувати вечерю, поклавши шматок масла на пательню (дієте).
Дізнатися, що таке свобода, можна лише відшукавши свободу в усіх сферах людського життя, інакше кажучи, коли людина навчиться тренувати свої реакції та контролювати оточення.
Метод є доволі простим за своїм принципом, і загалом всі ми так і діємо, але більшість людей може значно поліпшити кожен з цих етапів. Якість керування робочим процесом є найслабшою ланкою у цьому п’ятикроковому ланцюгу, тож усі ланки мають поєднуватися між собою і відповідати твердим критеріям.
Здебільшого люди не вміють належним чином контролювати цей процес в умовах роботи чи життя, до того ж стреси нового світу роздмухують наші слабкі сторони до великих розмірів. Надлишок інформації, яку ви отримуєте, зміни, що постійно відбуваються, поки ви читаєте цю сторінку, ускладнюють і без того непрості життя і працю. Яким полегшенням було би мати справу лише з брудною кухнею! Маленькі недоліки під тиском цейтноту і необхідності стають більшими. Один електронний лист без відповіді, доручення, яке не відстежили, чи рішення, відкладене на потім, можуть спричинити колосальні наслідки. Оскільки обсяги необхідної інформації не зменшуються, а швидкість її надходження зростає, ви наражатимете себе на особисту небезпеку, якщо не оволодієте мистецтвом досконалого керування робочим процесом.
Основна слабкість багатьох людей полягає у процесі (1) збирання. Вони тримають значну частину своїх зобов’язань лише в голові. Численні завдання, які «могли б», «варто було б», «хотіли б», «повинні» виконати, з’являються в мозку, але їх нікуди не записують.
9
Чудова книга, що розкриває цю тему (і багато інших), «Willpower: Redisco-veringthe Greatest Human Strength», написана Роєм Баумейстером і Джоном Тірні (Penguin, 2011).