Як і в комп’ютера, у вашого мозку є функція пошуку, але вона набагато феноменальніша. Здається, вона запрограмована нашою увагою та самоідентифікацією. Це місце для того, що багато людей називають збереженими парадигмами. Ми помічаємо лише те, що відповідає нашій внутрішній системі віри та певним контекстам. Якщо ви, приміром, окуліст, у залюдненій кімнаті ви здебільшого помічатимете тих, хто в окулярах; якщо будівельний підрядник, то звернете увагу на фізичні особливості кімнати. Якщо ви просто зараз зосередитеся на червоному кольорі, а відтак озирнетеся довкола, чи є там щось такої самої барви, то помітите навіть найменші відтінки червоного.
Ваш підсвідомий творчий механізм має телеологічну природу. Тобто він діє, спираючись на цілі та остаточні результати. Покажіть йому конкретну досяжну мету, і він автоматично приведе вас до неї краще, ніж зробили б ви самі свідомо. Ви просто формулюєте мету, а ваш автоматичний механізм підшукує засоби для її реалізації.
Пояснювати, як працює це фільтрування — як ми несвідомо усвідомлюємо інформацію, — можна цілий тиждень на семінарі, а можна й до кінця життя! Достатньо сказати, що у вашому мозку автоматично відбувається щось екстраординарне, коли ви створюєте чітку картинку того, чого прагнете, і зосереджуєтеся на ній.
Є простий, але глибокий принцип, який випливає з розуміння того, як працюють ваші фільтри сприйняття: ви не зметикуєте, як щось зробити, доки не уявите себе за цим заняттям.
Легко уявити собі те, що вже до цього відбувалося, або у вас є аналогічний досвід. Водночас справжнім викликом може стати необхідність визначитися з образами успіху, якщо вони являють собою нову та незнайому територію, — тобто якщо у вас мало відправних точок, ви не знаєте, як це виглядатиме, або вам бракує досвіду в цьому питанні.
Вам знадобиться зробити щось у себе в голові, перш ніж ви втілите це в життя.
Багато хто з нас утримується від уявлення бажаного результату, хіба хтось інший може показати, як дістатися туди. На жаль, такий спосіб абсолютно протилежний тому, в який наш мозок генерує та усвідомлює рішення і методи.
Однією з найпотужніших і найпотрібніших навичок у житті, для професійного й особистого успіху є вміння чітко уявляти результат. Воно не самоочевидне, як здавалося 6. Нам потрібно постійно окреслювати (ще раз і ще раз), те, що ми намагаємося досягти на багатьох різних етапах, і відповідно перерозподіляти ресурси для виконання завдань якомога ефективніше та продуктивніше.
Я завжди хотіла бути кимось. Я мала стати особливою.
Яким буде цей проект, коли його завершимо? Як почуватиметься клієнт, про що він має дізнатися і як діятиме після презентації? Які кар’єрні щаблі ви подолаєте за три роки? Як працюватиме ідеальний фінансовий директор? Який вигляд матиме ваш сайт і якою буде його продуктивність? Як зміняться ваші стосунки з сином, якщо розмова з ним підтвердить очікувані сподівання?
Результат/бачення може варіювати від простої заяви стосовно проекту, як, наприклад, «Завершити облаштування комп’ютерної системи», до повноцінного сценарію відеоролика, який зображує майбутню сцену з усіма подробицями.
Коли мені вдається допомогти людям зосередитися на успішному сценарії їхнього проекту, вони зазвичай відчувають спалах ентузіазму і пропонують щось унікальне та позитивне, що раніше не спадало їм на думку. «Було б чудово, якби...» — це непоганий спосіб почати розмірковувати над ситуацією принаймні для того, щоб отримати варіанти відповіді.
Найкращий спосіб отримати гарну ідею — це згенерувати багато ідей.
Щойно ви визначитеся, чого прагнете і чому, вмикається механізм «як?». Коли бачите, що картинка, вималювана вашою уявою, має розбіжності з реальністю, ви автоматично починаєте заповнювати лакуни або здійснювати мозковий штурм.
Ваш мозок хоче з’ясувати, як дістатися звідси туди, але насамперед він це робить у довільному порядку.
Ідеї з’являються у довільному порядку — дрібні, великі, не дуже гарні, цікаві. У багатьох людей цей процес відбувається як внутрішній монолог і його часто цілком достатньо. Наприклад, ви розмірковуєте, що скажете керівникові, прямуючи до його кабінету. Та існує багато інших випадків, коли записування думок або збирання їх в якийсь інший зовнішній спосіб може дати величезний поштовх продуктивному мисленню.
За кілька останніх десятиліть для розвитку творчого мислення над темами та проектами представлено чимало технік мозкового штурму, орієнтованих на записування. Це мапа думок, кластерний аналіз, малювання візерунків, павутина думок, риб’ячий скелет. І хоча автори цих різних схем описували їх як абсолютно різні, для нас, користувачів, усе вищезгадане можна узагальнити так: дозвольте собі виражати та збирати будь-які ідеї, а згодом з’ясуйте, чи годяться вони до справи і що з ними чинити. Зазначу лише одне (а таких переваг багато): ця практика примножує вашу продуктивність — коли у вас є ідея, ви її хапаєте, і це означає, що вам не треба доходити до неї знову.
Найпопулярнішою з цих концепцій і технік є мапа думок, названа так Тоні Бузаном, британським дослідником функціонування мозку, для зображення ідей мозкового штурму в графічному форматі. У мапі думок ключову ідею розміщують у центрі, тоді асоціативні думки розростаються у довільній формі довкола. Наприклад, якщо б мені довелося переїздити до нового офісу, я би подумав про комп’ютери, зміну візитівок, усіх засобів зв’язку, про нові меблі, примикання телефонів, прибирання та пакування речей тощо. Записавши всі ці думки графічно, я б отримав щось подібне:
Ви можете записувати подібні мали думок на стікерах і приклеювати їх до білої дошки, або позначати у програмах опрацювання текстів, програмах для малювання чи в одному з багатьох цифрових додатків для створення мап думок.
Значною перевагою зовнішнього мозкового штурму є те, що на додачу до збереження ваших оригінальних ідей він допомагає генерувати нові, які 6, можливо, не з’явилися у вас, якби не було цього механізму продукування думок і постійного їх демонстрування. Ніби ваш мозок до вас промовляє: «Слухай, я дам тобі стільки ідей, скільки ти зможеш ефективно використати. Якщо ти не зберігаєш їх у надійний спосіб, я не дам тобі багато ідей. Але якщо ти справді з ними щось чиниш — навіть просто записуєш, щоб оцінити пізніше, — тоді, будь ласка, ось маєш цілу низку. О! Це нагадало мені про ще одну, і ще одну» — і так далі.
Немає нічого небезпечішного, ніж ідея, якщо вона у вас одна.
Психологи назвали цей і подібні процеси «розподіленим пізнанням». Воно переносить думки з вашої голови у матеріальний формат, який легко переглядати, — будує «розширений розум». Мій учитель англійської у старшій школі не знав цієї теорії, але дав мені підказку. Він говорив: «Девіде, ти йдеш у коледж і там писатимеш статті. Запиши всі свої нотатки та цитати на окремих картках розміром 7 х 10 см. Коли будеш готовим упорядкувати думки, розклади картки на підлозі, відчуй їхню структуру і з’ясуй, чого бракує». Так містер Едмундсон учив мене моделі природного планування!
Лише той, хто легко сприймає свої ідеї, є їхнім господарем; і лише той, хто є господарем своїх ідей, не буває ними поневолений.