Допоміжні досліди постали в межах кількох структур і категорій. Серед них:
• позитивна психологія;
• розподілена свідомість: цінність зовнішнього розуму;
• полегшення когнітивного навантаження, пов’язаного з незавершеністю;
• теорія потокового стану;
• теорія самолідерства;
• рух до мети;
• позитивний психологічний капітал.
СУС (Система упорядкування справ) і позитивна психологія
У 2000 році Мартін Селігман став президентом Американської психологічної асоціації. Своїм завданням на посаді він визначив переведення професійної уваги від простого опису, вивчення та діагностики негативних аспектів людської природи до акцентування на позитивних аспектах того, що означає бути людиною. Звісно, його місія була просто більш центрованим утіленням ідей Абрагама Маслоу з середини XX століття про самоствердження як найплідніше проблемне поле психології. Але від моменту звернення Селігмана до проблеми дії позитивна психологія розквітла та перетворилася на повноправний компонент галузі.
Дослідження, зумовлене цією зміною кута зору, здійснене і на фундаментальному, і на прикладному рівнях. Воно було корисним для нашого розуміння безлічі психологічних конструктів і використане з метою поліпшення життя багатьох людей. Позитивна психологія — широка наукова дисципліна, але відбір даних для відповідних її аспектів охоплює такі показники, як щастя, психологічне здоров’я, потоковий/оптимальний стан, значення, пристрасть, мета, справжнє лідерство, сильні сторони, цінності, характер і доброчесність. В усьому світі постали та поширюються відповідні професійні програми у вищих навчальних закладах.
Як усе це стосується мистецтва упорядковувати справи? GTD — це більш як спосіб керувати завданнями та проектами. У багатьох аспектах це радше стосується фундаментальних питань значущої роботи, усвідомленого способу життя й психологічного здоров’я, ніж просто пропозицій щодо методів підвищення ефективності чи продуктивності на чиюсь користь. Наголос на мисленні та вимоги до нього спрямовані на результат, враховуючи завдання, з якими маємо справу, а також на функціональний спосіб фіксації, прояснення, організації й оцінки результатів, щоб ми могли думати чіткіше, охоплює основні практики, які справді поліпшують якість нашого життя.
На підставі всього сказаного (і пережитого, якщо це ваш випадок!) дуже цікаво перевірити деякі з різних теорій і досліджень, зосереджених на конкретніших аспектах взаємодії нашої душі, добробуту і вчинків, бо вони тісно співвідносяться з принципами та практиками GTD.
Розподілена свідомість: цінність зовнішнього розуму
Розум продукує ідеї, а не зберігає їх.
У 2008 році у фаховому журналі вийшла захоплива стаття — «Мистецтво упорядкування справ: наука на службі продуктивності без стресу», написана двома бельгійськими дослідниками, які проаналізували мою методологію з погляду доказових даних і перевірених теорій когнітивістики.[42] Їхня блискуча, детальна оцінка та висновки значно масштабніші, ніж я можу тут судити (статтю варто перечитувати багато разів), але підкреслю глибину основної висловленої в ній тези: наш розум створений для того, щоб мати ідеї, ґрунтовані на виявленні системи, а не для того, щоб забагато пам’ятати!
Людський мозок чудово розпізнає численні об’єкти, але геть нездатний до згадування. Ви можете сьогодні глянути на календар і за кілька секунд мати зрозумілу картинку дня, разом зі змістом і контекстами. Але вам важко було б згадати зміст наступних чотирнадцяти днів вашого календаря просто з пам’яті.
Чудову демонстрацію нових відкриттів у когнітивістиці, які стосуються нашої обмеженої здатності керувати й підтримувати усвідомлення актуальних даних в інформаційну епоху, а також необхідності сформувати й використовувати «зовнішній мозок», знаходимо в книзі Деніела Левітіна «Організований розум»[43].
Остаточний підсумок цієї праці такий: коли ви використовуєте свою пам’ять як організаційну систему (як більшість людей на планеті для керування більшістю справ у своєму житті), ваш розум унаслідок цього стає переповненим і некомпетентним, адже ви щоразу вимагаєте від нього інтенсивної роботи, для якої він недостатньо екіпірований.
Однак якщо ви можете спрямувати його увагу на ефективну роботу зі створення оптимальних пускових механізмів для подальшого обмірковування та дій (таких, як читання електронної пошти, ранжування зустрічей у вашому календарі для обговорення певних питань), то він розслабляється і покладається на автоматичне й витончене мислення, коли йому надали конкретні речі для зосередження у відповідному контексті. У такому разі ви гадаєте, що побачите цю зустріч у вашому календарі заздалегідь за час, достатній для підготовки.
GTD надає методологію для ідентифікації справ, які потребують зосередженої уваги, її ефективного застосування на початковому етапі й організації пускових механізмів для правильного обмірковування у слушний час. Бельгійські дослідники створили витончену демонстрацію науки на службі ефективної максимізації того, в чому наш розум сильний, а в чому має недоліки, накресливши структуру для ефективнішого досягнення глибоких результатів з мінімальними мисленнєвими зусиллями![44]
Полегшення когнітивного навантаження незавершеності
Багато плідних зусиль доклали на початку цього століття д-р Рой Баумайстер і його колеги, які визначали вплив на свідомість незавершених питань — цілей, проектів, результатів тощо, котрі стали предметом зобов’язання, але ще не завершені. Їхні висновки просто підтвердили те, що я десятиліттями відчував: невиконані завдання займають у свідомості певне місце, і згодом його бракує для ясності й зосередженості.[45]
Втім, цікаво, що водночас з практиками GTD Баумайстер також довів: виконання цих пунктів не означає автоматичне звільнення від тиску на психіку. Натомість потрібний чіткий план, який забезпечує їх подальше завершення.[46]
У моделі, поданій Баумайстером, просте визначення наступної дії для виконання зобов’язання є достатнім результатом «планування», оскільки пусковий механізм чи нагадування міститься там, де ми можемо його побачити в межах розумного часового проміжку. Мої міркування та модель вельми часто цитуються в його чудовій книзі «Сила волі», і це вписує їх до широкого контексту керування розумовими «м’язами», які нам необхідно постійно вправляти, особливо в роботі з інформацією.[47]
Теорія потокового стану
Одна з найпопулярніших концепцій у цій галузі, часто асоційована з GTD, це ідея «потокового стану» — стану найвищої продуктивності й залученості. Потоковий стан є тим, що спортсмени співвідносять із перебуванням «в ударі», і його також можна порівняти з ідеєю «розуму, чистого як вода», яку я розглядав у розд. 1.
Переживання потокового стану позначене різними особливими компонентами, деякі з них уже застосовані у формуванні методу GTD. Для відчуття потокового стану необхідно, щоб ваші вміння в ході виконання поточного завдання відповідали наявному виклику. Якщо виклик перевищує ваш рівень умінь, ви відчуватимете тривогу, а якщо ваші вміння перевищують виклик, ви, найвірогідніше, нудьгуватимете на такій роботі.[48] Потоковий стан зазвичай супроводжується повним зосередженням на конкретному завданні, з відчуттям контролю та чітких цілей на обрії. Індивіди в потоковому стані загалом мають уявлення про наступні завдання й отримують негайний зворотний зв’язок під час виконання роботи. Вони також відчувають злиття дії зі свідомістю, коли втрачають самоусвідомлення і відчуття часу. Тоді люди зазвичай мотивовані, віддаються певній діяльності на власну користь і не за винагороду. Ті, хто перебуває в потоковому стані, часто працюють на найвищому рівні і цілком занурюються в роботу. Якщо індивіди відчули потоковий стан, вони прагнуть повторення діяльності, яка дала їм можливість його відчути.
42
Francis Heyighen and Clement Vidal, «Getting Things Done: The Science Behind Stress-Free Productivity», Long Range Planning 41, no. 6 (2008): 585-605.
43
«The Organized Mind: Thinking Straight in the Age of Information Overload», Daniel J. Levitin (New York: Dutton, 2014).
44
Кваліфікація та досвід Ф. Хейлігена — аналіз поведінки комах; він дослідив, як відносно безмізкі створіння досягають феноменально ефективних результатів. На основі
45
Roy F. Baumeister and Е. J. Masicampo, «Unfulfilled Goals Interfere with Tasks That Require Executive Functions»,
46
Roy F. Baumeister and E. J. Masicampo, «Consider It Done! Plan Making Can Eliminate the Cognitive Effects of Unfulfilled Goals»,
47
Roy Е Baumeister and John Tierney,
48
Mihaly Csikszentmihalyi,