Ласкаво прошу до світу «інтелектуальної праці» з його ґрунтовним принципом роботи: про справи слід думати більше, ніж ви вважаєте, але не так багато, як гадаєте. Як писав Пітер Друкер:
«В інтелектуальній роботі... завдання не дано, його потрібно визначити. „Які результати очікуються від цієї роботи?“ — це... ключове питання, над яким розмірковують ефективні інтелектуальні працівники. І таке питання потребує ризикованих рішень.
Бо зазвичай правильної відповіді немає, натомість є варіанти на вибір. І щоб досягти продуктивності, необхідно чітко визначати результати».[6]
Кожній дії передує думка.
Більшість людей опирається спалаху енергії, необхідної для визначення роду проблеми, з якою зіткнулися, а відтак — дій, до яких слід вдатися для її розв’язання. Нас ніхто не вчив, що над роботою варто подумати до того, як за неї братися. Значну частину наших щоденних дій уже заздалегідь визначено невиконаними справами, що нависають над нами, коли ми приходимо на роботу; а ще є родина, яку потрібно годувати, білизна, яку треба прати, діти, котрих необхідно вдягати. Насправді обмаль людей зосереджено міркують над бажаними результатами та необхідними першочерговими діями. Але правда полягає в тому, що це і є найефективніший спосіб втілення мрій у життя.
Найчастіше причиною цього є те, що ви прагнете змінити стан справ, але ви:
• не з’ясували, якого бажаного результату волієте досягти;
• не вирішили, яким буде наступний реальний крок; і/або
• не записали нагадування про результат і потрібну дію до надійної системи.
Ось чому справа не полишає ваші думки. Доки вона не буде продумана, рішення ухвалені, а отримані дані записані в такій системі, до якої ви гарантовано повернетеся й обміркуєте за необхідності, ваш мозок не зможе звільнитися. Ви можете ввести в оману кого завгодно, але ошукати власний мозок неможливо. Він знає, чи обрали ви рішення, яке вас насправді влаштовує, і чи вдалося поєднати результати роздумів у надійну систему, до якої ваша свідомість звернеться згодом[7]. Якщо цього не зроблено, він постійно працюватиме. Навіть якщо ви вже продумали перший крок для розв’язання проблеми, ваш мозок не заспокоїться, доки ви не занотуєте це рішення там, де він знатиме, що його знайде. Він чинитиме на вас тиск щодо наступного кроку саме тоді, коли ви нічого не зможете вдіяти, і це лише посилить стрес.
Ця постійна та непродуктивна заклопотаність усіма справами, які необхідно виконати, найбільше поглинає наш час і енергію.
Принаймні частина вашого розуму справді нетямуща, до того ж у цікавий спосіб. Якби він мав хоч дещицю вроджених інтелекту й логіки, він би нагадував вам про справи, з якими необхідно впоратися, лише тоді, коли ви направду можете щось з ними вдіяти.
У вас лежить десь ліхтарик зі спрацьованими батарейками? Коли ваш мозок згадує, що потрібні нові батарейки? Коли ви побачили старі! Це не вельми розумно. Якби мозок був розумнішим, він згадав би про батарейки, коли ви проходите повз них у крамниці.
Керуйте вашим розумом, інакше він керуватиме вами.
У проміжок часу між прокиданням і дотепер чи думали ви про щось невиконане та нагальне? Можливо, це не раз спадало вам на думку? Чому? Постійно думати про справу, яка не рухається з місця, — марнування часу та енергії. І це лише додає вам стурбованості тим, що ви мусите робити, але не робите.
Більшість людей дозволяють мисленнєвим процесам керувати собою, особливо коли йдеться про синдром «дуже багато роботи». Ви напевне передали чимало справ і незавершених питань вашому мозку, який не в змозі керувати всім цим ефективно. Дослідження довели, що значна частина людської свідомості весь час відстежує незакриті питання, не мотивуючи до розумних і позитивних дій (як раніше вважалося), а відволікаючи від усього іншого, про що вам хочеться чи треба подумати, отож зменшує вашу продуктивність.
Під «усілякою всячиною» я маю на увазі будь-що чужинне, що ви впустили до свого фізичного чи психологічного світу і стосовно чого ще не вирішили, яке значення воно має для вас, якого результату чекати від нього і до яких дій вдаватися. Причиною неефективної роботи організаційних систем для багатьох людей є те, що вони не видозмінили всі ті речі, які намагаються організувати. Доки існує «всіляка всячина», вона неконтрольована.
Нам слід видозмінювати всіляку всячину, яку сприймаємо і нагромаджуємо, в чітко визначені дії, проекти та корисну інформацію.
Майже всі переліки справ, що я бачив за багато років (якщо люди взагалі їх мали!), були просто переліком усілякої всячини, а не результативних реальних завдань, котрі потрібно виконати. Це було неповне нагадування про багато невирішених речей, без усвідомлення результатів і дій — тобто не зазначалося, що має робити людина, яка склала цей список.
Типові записи, які ви побачите у списках справ, це: «Мама», «Банк», «Лікар», «Няня», «віце-президент з маркетингу» тощо. Перегляд таких переліків породжує більше стресу, ніж дає полегшення, бо хоч вони і нагадують про справи, але водночас волають: «Вирішуй щось стосовно мене!». І якщо в цей момент вам забракне енергії чи зосередженості для обдумування й ухвалення рішення, такий список лишень нагадає, що вас завалило завданнями.
Усіляка всячина сама по собі непогана. Це всі ті речі, які за своєю природою керують нашою увагою або привертають її. Але щойно ми дозволяємо їм увійти в нашу роботу та життя, ми беремо на себе зобов’язання з’ясувати їхнє значення. У професійному світі наша робота вимагає від нас думати, досягати, вирішувати і певне завдання виконувати щохвилини — чи стосовно електронного листа, чи нотаток із вранішньої стратегічної наради. Це невід’ємна частина роботи. Якщо вам не потрібно думати про всі ці речі, отже, від вас цього не вимагають. Я вважаю, що ми ошукуємо себе, коли дозволяємо щоденним речам — вдома, в родині, щодо здоров’я, фінансів, кар’єри, стосунків — безплідно лежати у закапелках свідомості лише тому, що ми ще не визначили бажаних результатів і потрібних для цього кроків.
Думка приносить користь, коли вона мотивує до дій, і створює перепони, якщо вона замінює дію.
Наприкінці одного з моїх семінарів старший менеджер великої біотехнологічної компанії передивилася перелік справ, з яким прийшла, і з подивом вигукнула: «Та це ж аморфна купа завдань, які неможливо виконати!». Це найкраще визначення з тих, що я чув стосовно організаційних списків у більшості систем. Широке коло людей намагалися налагодити все, доповнюючи переліки невизначених завдань; вони не усвідомлювали, що і як необхідно організувати, щоб отримати справжню віддачу. Слід зібрати все, що потребує обмірковування, і подумати над ним, щоб організаційні зусилля були успішними.
Процес керування діями
Ви можете натренувати себе, майже як легкоатлет, бути швидшим, відповідальнішим, діяти на випередження і зосереджуватися на всіх справах, якими необхідно зайнятися. Ви можете думати ефективніше та керувати результатами з легкістю. Ви можете зменшити кількість відкритих питань в усіх сферах робочого й особистого життя і досягати більшого з меншими зусиллями. Ви можете ухвалювати успішні рішення стосовно всіх справ, за які беретеся, і створити стандартну систему дій для життя і роботи в цьому тисячолітті.
6
«Інтелектуальна праця» може видатися незнайомим концептом для багатьох у цьому столітті лише тому, що більшу частину нашого життя поглинають нефізичні та неочевидні справи, які необхідно вирішити, а це потребує постійного міркування і вибору. Більшість з нас так працює весь час (риба помічає воду в останню чергу). Але сам по собі мисленнєвий процес не усвідомлюється більшістю з нас. Інтелектуальна праця видається нам особливістю роботи офісних працівників. У минулому столітті вона була у первісному стані, але нині нею зайнятий кожен, хто вийшов із банального режиму виживання. Батьки, котрі колись задумувалися, який гурток обрати для дитини чи який цифровий пристрій їй дати, вже належать до категорії інтелектуальних працівників.