Всі ми були світила науки й добірні люди.
Був там сучасний платонік. Він цитував Порфирія, Ямбліхуса, Плотіна, Прокла, Гієрокла, Максима Тірського й Сіріана.*
Був там один адепт удосконалення людини. Він цитував Тюрго, Прайса, Прістлі, Кондорсе, де Сталь* і «Честолюбного вченого під час хвороби».
Був там сер Аматор Парадокс. Він зауважив, що всі дурні ― філософи, а всі філософи ― дурні.
Був там Естетихус Етихус. Він говорив про вогонь, про єдність, про атоми; про двоїсту й предковічну душу;* про спорідненість і розбрат; про первісний розум і гомеомерію.*
Був там Теологус Теолого. Він говорив про Євсевія й Аріана; про єресь і Нікейський собор; про трактаріанізм і консубстанціалізм.*
Був там Фрикасе з «Роше-де-Канкаля». Він згадував про мерітон з червоного язика; про кучеряву капусту з оксамитною підливою; про телятину по-сенменульському; маринад по-санфлорантенському; помаранчове мозаїчне желе.
Був там Піяк О'Дудлей. Він завів мову про латур і марк-брюнен; про люсе й шамбертен; про рішбур і сен-жорж; про обріон, монвіль і медок; про барак і преньяк; про грав, про сотерн, про лафіт і про сенпере. Він тільки похитав головою над клодвужо й, заплющивши очі, пояснив різницю між хересом і амонтільядо.*
Був там синьйор Тінтотінтіно з Флоренції. Він розважав про Чімабус, Арпіно, Карпаччо й Аргостіно ― про похмурі тони Караваджо, про вишуканість Альбано, про колорит у Тіціана, про гладких фламандок Рубенса і про витівки Яна Стена.*
Був там ректор Димошумського університету. Він держався думки, що у Фракії місяць називали Бендіс, у Єгипті ― Бубастіс,* в Римі ― Діаною, а в Греції ― Артемідою.
Був там і Великий Турок із Стамбула. Він був твердо переконаний, що ангели ― коні, півні й бики; що хтось там на шостому небі має сімдесят тисяч голів; що землю держить на собі небесно-блакитна корова з незліченними зеленими рогами.
Був там Дельфінус Поліглот. Він сказав нам, що сталося з вісімдесят трьома втраченими трагедіями Есхіла; з сорока п'ятьма проповідями Ізея; з триста дев'яносто однією промовою Лісія; зі сто вісімдесятьма трактатами Теофраста; з вісьмома книгами Аполлонія про конічні перерізи; з гімнами й дифірамбами Піндара; і з сорока п'ятьма трагедіями Гомера Молодшого.*
Був там Фердінанд Фітц Фоссілус Фельдшпат. Він розповів нам усе про підземний вогонь і третинні формації; про газоподібні, рідкі й тверді тіла; про кварц і мергель; про гнейс і граніт; про гіпс і трапп; про тальк і кальцит; про смоляну обманку й рогову обманку; про слюду й сланець; про кіаніт і лепідоліт; про малахіт і тремоліт; про антимон і халцедон; про гематит і про весь світ.
Був там і я. Я говорив про себе; про себе, про себе й про себе; про носологію, про свою брошуру й про себе. Я задер носа й говорив про себе.
«Напрочуд розумний чоловік!» ― сказав принц.
«Знаменитий!» ― сказали його гості, і другого ранку її світлість герцогиня Їйджебогг приїхала до мене з візитом.
«Ви приїдете до Олмеків,* красунчику?» ― сказала вона, поплескавши мене знизу по підборіддю. «Ще б пак», ― відказав я. «Із носом і всім іншим?» ― спитала вона. «Безперечно».
«Ось вам картка, любий мій. Можна сказати там, що ви будете!»
«Всім серцем, дорога герцогине». ― «Пхе! Цього не треба. Аби з усім носом». ― «Геть з усім, люба моя!» ― запевнив я, двічі-тричі вщипнув себе за ніс ― і опинився в Олмеків.
Покої були напхані так, що й дихати нема чим. «Він іде!» ― сказав хтось на сходах. «Він іде!» ― підхопив хтось вище. «Він іде!» ― підхопив хтось іще вище. «Він прийшов! ― вигукнула герцогиня. ― Він прийшов, цей любий хлопчик!» ― і, міцно вхопивши мене обома руками, тричі поцілувала в ніс.
Зразу виникла неабияка сенсація. «Diavolo!»[2] ― вигукнув граф Козероггіо. «Dios guarda!»[3] ― промурмотів дон Стілетто. «Mille tonneres!»[4] ― прогарчав принц де Жабокряк. «Tousand Teufel!»[5] ― мовив барон фон Блямбурґ. Це годі було стерпіти. Я розсердився. «Сер, ― сказав я йому, ― ви мавпій». ― «Сер, ― відповів він, ― Donner und Blitzen!»[6] Кращого годі було й бажати. Ми обмінялись візитними картками. Наступного ранку біля Крейдяної ферми я відстрелив йому носа, а тоді поїхав з візитами до друзів. «Bete!»[7] ― сказав один. «Дурень!» ― сказав другий. «Бовдур!» ― сказав третій. «Йолоп!» ― сказав четвертий. «Недотепа!» ― сказав п'ятий. «Телепень!» ― сказав шостий. «Іди геть!» ― сказав сьомий. Все це смутило мене, і я пішов до батька.