Не дивно, що це говорю я, адже я живу поряд із Діснейлендом, де постійно додаються нові атракціони та знищуються старі. Діснейленд – це організм, що еволюціонує. Упродовж багатьох років у них був так званий “Симулякр Лінкольна», який, зовсім як справжній Лінкольн, був тільки тимчасовою формою, що спочатку набуває матерії та енергії, а потім її втрачає. Те ж саме стосується й кожного з нас, подобається вам це чи ні.
Досократівський давньогрецький філософ Парменід навчав, що єдино реальними є речі, які ніколи не змінюються… а досократівський давньогрецький філософ Геракліт навчав, що все змінюється. Якщо ви складете до купи обидва ці твердження, то отримаєте в результаті – не існує нічого реального. Ці міркування можна продовжити в дуже захопливийий спосіб: Парменід ніколи не міг існувати, адже він старів та помер і зник, а отже, відповідно до його власних філософських поглядів, він не існував. І, можливо, Геракліт мав рацію, не забуваймо цього. Тоді якщо Геракліт мав рацію, то Парменід існував, а отже, відповідно до філософії Геракліда, можливо мав рацію Парменід, оскільки Парменід задовільняв усі умови, усі критерії, якими Геракліт визначав реальність речей.
Я звертаюся до цього випадку просто як до ілюстрації того, що як тільки ви починаєте запитувати, що є зрештою реальним, ви одразу починаєте верзти дурниці. Зенон довів, що рух є неможливим (правду кажучи, він лише уявив собі, ніби довів це; йому не вистачало того, що технічно називається «теорією меж»). Дейвід Г’юм, найбільший скептик серед філософів, якось зауважив, що після того, як зібрання скептиків проголосило правдивість скептицизму як філософії, усі учасники зібрання все ж таки залишили кімнату через двері, а не через вікно. Я розумію, що хотів сказати Г’юм. Суворі філософи не ставилися серйозно до того, що вони проголошували.
Однак я вважаю, що питання визначення того, що є реальним – це серйозне питання, навіть життєво важливе. І десь у ньому криється інше запитання – визначення того, що являє собою автентична людина. Бомбардування псевдореальностями починає дуже швидко продукувати неавтентичних людських істот, людей-підробок, таких же фальшивих, як і інформація, що тисне на них зусібіч. Таким чином мої дві теми є насправді однією темою. У цій точці вони об’єднуються. Фальшиві реальності створять фальшивих людей. Або ж фальшиві люди породять фальшиві реальності і тоді продадуть їх іншим людям, перетворивши їх врешті-решт на підробки самих себе. Таким чином ми отримуємо фальшивих людей, що продукують фальшиві реальності й потім спродують їх іншим фальшивим людям. Це просто дуже велика версія Діснейленду. Ви можете насолоджуватися Піратськими гірками або Симулякрами Лінкольна чи Дикими гірками пана Рапохи – ви можете насолоджуватися усіма ними, але жоден із них не є істинним.
У своїх писаннях я так зацікавився фальшивками, що врешті-решт я винайшов поняття фальшивої фальшивки. Скажімо, у Діснейленді є фальшиві птахи, що приводяться в рух електричними моторами і крякають та кричать, коли ти проходиш повз них. Припустімо, однієї ночі ми б пробралися у парк зі справжніми птахами й замінили ними фальшивки. Уявіть собі, який жах охопив би працівників Диснейленду, коли б вони викрили цю підміну. Справжні птахи! І, можливо, певного дня навіть реальні гіпопотами та леви. Заціпеніння. Якась лиховісна сила підступно перетворює парк із нереального в реальний. Наприклад, уявіть собі, що Маттергорн перетворився б на справжню гірську вершину, укриту снігом. А що, якби усе це місце, завдяки чуду всесильного та всемудрого Бога, миттю, ви б не встигли навіть оком змигнути, перетворилося на щось, що не піддається тлінню? Їм довелося б закритись.
У «Тімеї» Платона Бог не створює всесвіт, як це робить християнський Бог. Він просто одно дня його знаходить. Цей всесвіт знаходиться в стані повного хаосу. Бог розпочинає працювати, щоб перетворити хаос на порядок. Мені подобається ця ідея, і я пристосував її до своїх інтелектуальних потреб: що якщо наш всесвіт розпочався як щось не цілком реальне, як своєрідна ілюзія, як цього навчає індуїстська релігія, і Бог, з любові та доброти до нас, повільно та таємно перетворює його на щось реальне?