Чому так довго марудитесь із цим бараком? — суворо запитав Кабан.
Гер лагерфюрер! Не маємо жодного механізму. Бараки доводиться ставити вручну...— пояснив Карел.
Дорогий капо, в таборах треба обходитись без механізмів,— повчально сказав Кабан.
Яволь! Ми обходимося без механізмів, але гальмує роботу відсутність необхідних інструментів — сокир, стамесок, рубанків, пилок, дрелей тощо.
Що ще, капо?
Вважаю потрібним доповісти ще про одну річ. Ті бараки, що будувалися до нас, зроблені неякісно. А бараки ж повинні служити не місяць і не рік, а десятиліття. Мабуть, будівельники не розуміли своїх завдань і не враховували реального навантаження, не кажучи вже про запас міцності. Барак розрахований на п’ятсот місць, але практика показала, що в нього необхідно поміщати дві тисячі гефтлінгів. Отже, навантаження збільшується в кілька разів. Як наслідок — у багатьох бараках нари, не витримавши навантаження, зруйнувалися. Дахи всіх бараків погнили і скоро рухнуть. Не в кращому становищі підлога та стіни. Крім своєї основної роботи, нам доводиться займатися ремонтом багатьох бараків. Я ж роблю роботу з гарантією на багато років. І от блокові буквально замучили мене: одному треба терміново зробити нари, другому — відремонтувати дах і так далі. Це вибиває мене з колії...
Капо, я забороняю надалі без моєї особистої вказівки виконувати які б там не було замовлення!
Яволь! — вдоволено гаркнув Карел.
А тобі, Бруно, наказую сьогодні ж прочистити мізки блокельтестерам. Попередь, що кожний, хто посміє без мого дозволу чіпати тишлерів, буде суворо покараний. Ремонтуватимемо бараки пізніше, до зими ще далеко, а зараз є робота важливіша.
Яволь! — відчеканив Бруно.
Скільки потрібно днів для закінчення усіх робіт у цьому бараці? — запитав лагерфюрер Карела.
Почувши це, усі захвилювалися: як повернеться справа? Адже для закінчення тунелю потрібно з тиждень. Тим часом Карел, не змигнувши оком, випалив:
Десять днів, гер лагерфюрер.
Десять? Ні, я даю на це п’ять днів. До середи муляри закінчать псарню. І в середу я заберу вас туди. За тиждень там зробите усе необхідне, а потім в есесмістечку знайдеться інша робота. Після її завершення, до зими, ви ще поставите у таборі два блоки — чотирнадцятий і п’ятнадцятий. Ось поки що все.
Яволь, гер лагерфюрер! Але, щоб виконати за п’ять днів такий обсяг робіт, дозвольте нам на ці п’ять днів перейти в цей барак, адже доведеться працювати й уночі. Та й ніхто не розтягуватиме дефіцитних матеріалів. Учора, наприклад, ми схопили двох злодюг з шостого блоку. Ось їхні номери — я записав, щоб доповісти...
Карел дістав з кишені папірець і дав Бруно, а Кабан наказав сьогодні ж перед,строєм провчити негідників. Це були номери двох мерзенних піплів, які вже давно набридли чехам і не раз що-небудь крали у них. А головне те, що ці піплі по-садистськи знущалися з «мусульманів», і треба було провчити їх.
Перейдете в цей барак, але на апелі з’являтиметесь до свого центрального блоку — не буду ж я ставити до вас іще одного блокфюрера. Тепер можете працювати, як хочете, хоч цілодобово, але до середи щоб усе було закінчено. І женіть в шию усіх, хто заважатиме. А найнахабніших — передавати в руки Бруно. Він зуміє прочистити мізки будь-кому,-^ наказав Кабан.
Яволь, гер лагерфюрер! Усе буде виконано! — гаряче запевнив Карел.
Після цього Кабан і Бруно поверхово оглянули барак.
Бруно, мені подобається цей чеський капо, який ще не втратив господарської жилки, совісті і почуття обов’язку. До того ж — чудова німецька вимова, відчувається справжня німецька школа. Оце справжній інженер-будівельник. Накажи видавати йому особисто пайок з есесівської кухні, а його команді признач з в’язнівської кухні цулягу: супу необмежено, а хліба — додаткову порцію на кожного.
Яволь! — виструнчився Бруно.
На цьому огляд закінчився, і вони пішли з барака.
Ахтунг! — надривно гаркнув Карел, страшенно схвильований.
Пронесло! І так вдало! Тепер вони знали конкретний строк, знали, що і як робити. А головне — їм допоміг сам лагерфюрер, дозволивши переселення. Візит начальника в будь-яку арбайтскоманду завжди був нещастям, а тут усе вийшло навпаки. Як у казці!
Карел, вам не доводилося чути російське прислів’я: «Не было бы счастья, так несчастье помогло?» — запитав Володя.
Я зрозумів,— посміхнувся Карел,— У нас теж є таке прислів’я, щоправда, звучить воно трішки інакше: «Якщо людині дуже погано, тоді їй іноді допомагає нещастя».
Вони увімкнули диво-ліхтарик і знову полізли в тунель.
20
В обід прибіг посильний із табірної кухні. Він приніс приголомшуючу звістку: Карела просять з’явитися на кухню й одержати пайок — на себе і на свою команду. Умиваючись, Карел жартував і сміявся:
Ось так, друзі мої. Запрошення на царський обід. Пер-со-наль-не! Це вам не фунт цвяхів і пучка тирси. А лагерфюрер мені страшенно сподобався — симпатичний кабанчик, ну просто молодчага. Свій в дошку. Розуміє, що людям перед далекою дорогою треба набратися сил. У Чехословаччині я дам банкет, і перший мій тост буде за здоров’я Кабана. А зараз — Вальдемар, Георгій і Франтек — ходімо зі мною. Цікаво ж усе-таки знати, чим сьогодні нас почастують.
Учотирьох вони вирушили на кухню. Зустрів їх кюхе- капо Вальтер — сіроокий молодий німець, в недалекому минулому відомий спортсмен, член збірної команди Німеччини з футболу. Як він опинився в таборі, хлопці не знали. Знали тільки те, що серед есесівців було багато шанувальників спортивного таланту Вальтера. Йому симпатизував і покровительствував сам Кабан, який і призначив Вальтера начальником табірної кухні, почепивши йому на рукав пов’язку капо. До цього призначення Вальтер поставився своєрідно: взяв у помічники одного поляка — колишнього кухаря фешенебельного варшавського ресторану — й переклав па нього усі свої обов’язки, а сам з ранку до ночі займався спортом і засмагав на сонці.
Жив Вальтер як знатний вельможа: в окремій величезній кімнаті бельетажа кам’яного будинку табірної кухні. Споруда ця була схожа на фортецю: метрові стіни з червоної німецької цегли, вузенькі, схожі на бійниці, вікна, гостроверхий черепичний дах. Тут було тихо, спокійно. Вальтер розкошував. Півсотні табірних придурків — німецьких кримінальних злочинців, які займали в таборі вищі командні посади, харчувалися з есесівської кухні і есесівських складів, де було все, починаючи від курятини, свіжого молока, вершків і масла і кінчаючи шоколадом, винами й фруктами. І все це проходило через руки Вальтера. Крім того, він одержував, завдяки протекції лагерфюрера, багато поштових посилок від численних друзів і шанувальників його спортивного таланту, а також від Міжнародного Червоного Хреста. Усе це Вальтер роздаровував у таборі друзям і знайомим, нерідко пригощаючи ласощами й винами навіть блокфюрерів. Тому всі табірні проміненти запобігали перед ним, намагаючись будь-якою ціною зажити «блат» і прихильність Вальтера. Його величали найкращими найменнями, а найчастіше — «наш годувальник», «наш Вальтер», «наш дорогий Вальтер».
Навіть у таборі Вальтер зоставався таким же фанатом - спортсменом, яким був до ув’язнення. Він не курив, не пив, не об’їдався, суворо дотримувався режиму спортивних тренувань і відпочинку, мріючи після війни і звільнення знову повернутися у великий спорт. Уранці проводив двогодинну розминку на повітрі, а в другій половині дня — тригодинне тренування, в яке входили різні види бігу, кроси, гімнастика і робота з м’ячем. Щодня хто-небудь з есесівців брав Вальтера на прогулянку в ліс, де він бігав кроси або гуляв. Інколи його використовували як
Інструктора-методиста для організації занять з фізичної підготовки в есесівському гарнізоні.
Есесівці відверто заздрили йому, але водночас і пишалися ним: адже зовсім недавно його фотографії не сходидили зі сторінок спортивної преси, він вважався кращим нападаючим німецької збірної, а в 1939 році сам Гітлер потиснув йому руку — тоді ще зовсім юному талановитому спортсмену. Німецькі кримінальники і есесівці, вкрай отруєні націоналізмом, вважали Вальтера втіленням спортивної гордості і честі німецької нації та арійської раси. Однак Вальтер чомусь опинився в таборі. Ходили чутки, що він не виправдав сподівань гітлерівців, які намагалися перетворити німецький спорт на знаряддя своєї расової політики. А дехто висловлював припущення, що Вальтер, як людина абсолютно аполітична, ув’язнений за якийсь тяжкий кримінальний злочин. Але мало хто вірив у те, бо ж Вальтер ніколи не скривдив у таборі жодного в’язня і ставився до всіх однаково, незалежно від того, якої національності в’язень — поляк, росіянин, українець, німець чи єврей.