Та гидке варнякання Філософа було ніщо у порівнянні з тим, що сталося потім. До голих в'язнів вийшов собачий фюрер Зеєбом зі своїм Рексом на повідку. Нацькований, спеціально навчений Рекс у шаленому стрибку блискавично хапав зубами статеві органи того чи іншого в'язня і рвав…
Стрій бранців заціпенів од жаху. А двоногий сучий сип задоволено погладжував збудженого чотириногого вихованця, їх розтерзані жертви корчилися на плацу в останніх агоніях…
Після «банної процедури» в'язнів погнали на центральний аппельплац. Жора і Володя брели, ледве переставляючи ноги, підтримуючи під руки знесиленого Костю. У Сосніна страшенно розпухли ноги, синюшною одутістю взялося лице, і лише сповнені глибокої журби і страждання сині очі дивляться на товаришів і вдячно, і винувато.
— Потримаймось іще, потримаймось, друзі, — весь час повторював Жора то благальним голосом, то тоном наказу. — Ми повинні бути разом. Наші номери записували підряд. Може, пощастить потрапити в один блок…
— Все може бути, — погоджувався Володя. — Хоч треба готуватися до гіршого. Але куди б я не потрапив, я шукатиму вас, хлопці…
— Це само собою, — кивнув Жора. — І я шукатиму, але чомусь вірю, що будемо разом.
— А я хоч і помру, — задихаючись, мовив Костя, — та все одно дякую своїй нещасливій долі, що звела мене з вами.
— Не будемо помирати, Костю, не будемо, чуєш? — заперечив Жора. — Облиш навіть думку про це. Ще раз почую чи побачу, що духом занепадаєш, — не товариш ти тоді мені. Зрозумів?
— Зрозумів, Жоро. Спасибі тобі…
На аппельплац з'явилося високе начальство: рапортфюрер Скрипаль, лагерельтестер[12] Бруно і обершрайбер[13] на прізвисько Бочка Фред. Йдучи сюди, вони зустрілися з шарфюрером Зеєбомом, від якого ще раз почули про досягнення в дресирувальній справі. Тепер вони жваво теревенили про це, захоплюючись здібностями Рекса та успіхами собачого фюрера.
— Справді, Зеєбом — наша гордість, — захлинався Скрипаль. — Талант! Адже він постачає видресируваних собак високим чинам у Берлін. У нього там зв'язки… Собаки — річ перспективна. На них він зробить непогану кар'єру, повірте мені.
— Звичайно, — підтакував Бочка Фред.
Скрипаль і Бочка Фред дуже схожі один на одного — і голосом, і мімікою, і темпераментом, і зовнішністю. Обидва — семипудові туші. Відрізняються лише вбранням: на Скрипалеві зелений мундир оберштурмбанфюрера, а Бочка Фред у літньому костюмі цивільного крою з шовковою пов'язкою обершрайбера на рукаві, в руці — незмінна шкіряна тека з паперами. Лагерельтестер Бруно — широкоплечий, кряжистий, двометрового зросту, з правильними рисами суворого обличчя. На його строгому чорному мундирі — зелений вінкель і освенцімський номер — одиниця. Цей мовчазний тип був першим нумерованим в'язнем Освенціма! Це найбільше вразило Володю. А ще поведінка Бруно і Бочки Фреда, які в присутності підполковника-есесівця трималися так, наче той був для них звичайнісіньким дружком. Втім, дивуватись було нічого, бо до свого ув'язнення вони займали в рейху пости значно вищі, ніж тепер займав Скрипаль. Просто десь на чомусь прогоріли й опинилися тут…
Скрипаль, обвівши бридливим поглядом вишикуваних в'язнів, що стояли з непокритими головами і ждали вироку начальства, спроквола крізь зуби процідив:
— Цих кретинів, мабуть, час розтикати по блоках. Вони, здається, уже ввійшли в нормальну кондицію і схожі на звичайних в'язнів. Кар'єр потрібен для прийому нового транспорту.