Выбрать главу

Сергій Плохій

ЯЛТА

ЦІНА МИРУ

Завданням, друзі мої, є мир. І не тільки завершити цю війну — покласти край усім війнам.

Франклін Делано Рузвельт

Слово до українського читача

Одним із перших читачів цієї книги був Збіґнєв Бжезінський. На запрошення американського видавця він погодився написати кілька слів заохочення для обкладинки. «По-справжньому повчальна книжка, — писав Бжезінський, — не тільки про роль, яку відіграли Сталін, Рузвельт та Черчилль, але також про геополітику завтрашнього дня. Коли читаєте цю книжку, просто замініть Сталіна на Путіна, а Польщу на Україну». Це був 2009 рік. Володимир Путін на той час закінчив свій другий президентський термін, передав головний пост у державі Дмитру Мєдвєдєву, а той подавав надії на поліпшення російсько-американських відносин. Бжезінського переконали прибрати ім’я Путіна з обкладинки історичної книжки не про нього. Він погодився, але у свій оригінальний спосіб. Його цитата з’явилася на обкладинці в наступній редакції:

«Замініть ім’я Сталіна на ім’я, яке римується з його, а Польщу на Україну».

Багато хто вважав це передбачення Бжезінського скоріше відданістю відомого політолога та державного діяча минулому, ніж майбутньому. Але Бжезінський укотре мав рацію, дивлячись у майбутнє. За кілька років після виходу американського видання українські політики та дипломати виявились у положенні своїх польських колег часів Другої світової війни. Частина їхньої території опинилася захопленою тепер уже не Сталіним, а Путіним, а їхні сподівання на розв’язання ситуації під час перших тижнів анексії Криму та двох раундів перемовин у Мінську покладалися значною мірою на західних політиків та дипломатів. Кожна паралель має свої межі, і наслідки втручання західних держав у російсько-український конфлікт виявилися більш позитивними, ніж у конфлікт радянсько-польський. Та в цьому, принаймні частково, «винна» історія: після негативного розголосу вирішення «польського питання» у Ялті для західних політиків стала неприпустимою практика вирішення долі інших, так званих малих та середніх держав і народів без участі їхніх представників.

Для багатьох читачів цієї книги в Україні зараз найбільше питання, мабуть, не про те, чи паралелі з Ялтою можуть пояснити нам сьогоднішній день, але чи можуть вони допомогти зазирнути у майбутнє.

Я думаю, що так. У світі, який постав після закінчення Холодної війни, ми знову бачимо ріст великодержавності, неспровоковану агресію та анексію територій, а також важливу роль західних лідерів у розв’язанні подібних конфліктів. Ця книжка дає можливість потрапити за лаштунки перемовин керівників так званих «великих держав» між собою, збагнути логіку їхніх думок та дій і представити більш реалістичний погляд на те, як робилася, а почасти і робиться велика політика, а також на що варто і не варто розраховувати світу, який вона формує.

Сергій Плохій

Кембридж, Массачусетс

8 січня 2019 р.

Вступ

Час і місце зустрічі були серед тих таємниць війни, які охороняли найретельніше. Увечері 3 лютого 1945 р., під покровом темряви, кортеж «паккардів» доправив двох найпотужніших лідерів демократичного світу, Франкліна Делано Рузвельта та Вінстона Леонарда Спенсера Черчилля, до місця призначення — кількох вілл поблизу чорноморського курорту Ялта, що раніше належали російському цареві та видним аристократам. Західні лідери називали себе аргонавтами, посилаючись на античних воїнів, які дісталися чорноморського узбережжя, щоб відібрати золоте руно у дракона, який ніколи не спав. Трофеєм було завершення війни, яка поглинула світ; а драконом вважався господар маєтку, Йосип Сталін, у минулому грузинський поет, який подавав великі надії, а згодом жорстокий диктатор.

Разом троє чоловіків провели найбільш таємничу мирну конференцію сучасної епохи. Вони керували мільйонними арміями і чинили на власний розсуд правосуддя переможців, вирішуючи долю націй і відправляючи мільйони біженців на схід та захід, оскільки вважали, що це сприятиме тривалому миру. Вони створили інституції, які мали боронити цей мир та інтереси переможців. Змагання геополітичних прагнень, зіткнення егоїстичних думок і ціннісних систем, а також боротьба за владу між найвпливовішими перемовниками кожної з держав — усе це розгорталося впродовж восьми днів у Ялті в лютому 1945 р. Вони покинули Ялту задоволеними, однак стривоженими.