- То що - забираю? - спитав Луцій і в його очах промайнув переможний блиск, - яким чином перехід в потайбіччя обставимо? Думаю, автомобільна аварія – просто і зі смаком. У мене і дубок на прикметі сторічний є, в акурат росте там, куди вони зібралися їхати. Пряміком в дерево, га? Дерево не постраждає,- гигочучи запевнив він.
Він з викликом подивився на Магду, і ту ніби током вдарило.
…………………., тобі, а не Сашка, - сказала вона, не вибираючи слів, навіть Петро від несподіванки присів.
Магда раптом сказала якусь довгу фразу на незрозумілій мові і ніби розчинилася в повітрі.
- Куди це вона? - розгублено прошепотів молодий Рафаель і закліпав довгими віями. В його недовгій практиці такого ще не траплялося.
- Мамо ріднесенька!- зблідлими губами прошепотіла Варвара П’ятницька, зі страхом дивлячись на Петра, який почорнів, мов буря,- що тепер буде…
- Ти це бачив? - загримів Луцій, вказуючи на місце, де тільки що стояла Магда,- Петре, ти зрозумів? Ти знаєш, до кого вона подалася? Це - адміністративне порушення і…
- Адміністративне, кажеш?... - перебив його Петро, - та так... Помовч… Без маленьких розберуся…
- Ще невідомо, хто з нас старший,- зухвало посміхнувся Луцій,- тебе, апостоле людського походження, ще й в проекті не було, коли я по Землі во всю розгулював…
- Рота прикрий,- не витримав Петро,- на Магду чекає тяжке покарання за те, що без дозволу Колегії Судей подалася на Землю і збирається напряму втрутитися в життя підопічного. Зробила вона це тому що, такого дозволу ніхто б ніколи їй не надав.
- Зробила вона це тому, що одне місце в неї зачесалося,- хмикнув Луцій,- згадала, мабуть, як, будучи смертною бабою гуляла, прикортіло знову…
- Замовкни! - тут вже не витримав і Андрій, - у себе між рогами почеши! Це ти її підштовхнув до цього! Знаєш, яке покарання на неї чекає? Деякий час, але дуже недовго, вона зможе, як смертна, прожити на землі. Далі - цілковите тілесне і духовне розівтілення. На атоми - розумієш? І до Хранилища у колбу - до Другого Пришестя. Це означає, козле рогатий, що ти її теж не побачиш. Дуже, дуже довго, можливо - ніколи.
Луцій зблід, навіть його чорні очі перестали метати блискавки. Він зовсім не чекав на таку розв’язку, максимум - штраф або незначні виправні роботи.
- Дійшло? – спитав Андрій, ти, Луцій, ув'яз в оперативній роботі і давно Інструкцій не читав, забувати почав, з′єхиднічав він,- догрався, чорт лисий, все тебе крутить, заспокоїться не можеш. От вже ж порода.
- Я не лисий, промимрив Луцій і раптом швидко почав промовляти текст тою ж незнайомою дивною мовою, якою недавно говорила Магда.
Хвилина – він щез, лише ледь помітний туман, чи може дим у повітрі вказував на те, що донедавна тут хтось знаходився.
В кабінеті знову запанувала тиша.
- Ну, панове, і що робити накажете? – запитав синьоокий Гавриїл Арх, - діло то не шуточне.
- Та які вже тут жарти,- зітхнув Петро,- всіх нас за таке під трибунал можна. Навернули діл, цілу гору,- Андрію,- звернувся він до Первзванного,- як ти міг не помітити, що у нашій Конторі такі лямури кояться, га? Скандал на все відомство! Ну з Луцієм все ясно – нечиста порода, все не йметься, і на Магду він ще дві тисячі з гаком років тому заглядався та дулю під носа отримав. Але Магда? Найблагорозумніша із жон і на тобі! В кого? В смертного дурня, алкаша, бабника і хамлюгу! Він же ось рік вже не просихає майже!
- Магда колись була жінкою, - м'яко заперечив Андрій,- може, згадалося, пожаліла…
- Ай, та не виправдовуйся ти! – безнадійно махнув рукою Петро,- що робити будемо?
Всі мовчали. Що можна було вдіяти в ситуації, коли двоє Небесних Служителів, як оті хорти шуронули на Землю, не заручившись попереднім дозволом на втручання у життя смертного, не знав ніхто. Власне, таких випадків не траплялося ось уже … ніхто й не пам'ятав скільки тисяч років.
- Доповідну писати потрібно на ім'я Верховного, сказала Варвара,- йому, правда, досі все вже відомо, хіба від Нього що приховаєш? Але порядок є порядок.
- Відомо, звичайно, Петро здвинув очі до стелі,- відомо… А якщо відомо, то чого ж Верховний досі мовчить, га? – запитав він?
Усі здивовано переглянулись А й справді, чого це Верховний і слова не сказав? Що б те значило?
- Пускаємо на самотьок, так розтлумачив мовчання Верхового аналітик Первозванний,- і спостерігаємо, куди вирулить.
- Нє, раптом обізвався Рафаель і, наче прапор, підняв до гори свого планшета в якому перед цим щось ретельно вичитував, - не на самотьок. Ось у параграфі 17 Перехідних Положень Інструкції написано: у випадку, коли Небесний Служитель , причислений до відомства Z TERRA, тобто нашого з вами, це – офіційна назва Контори, кщо не забули, бере на себе відповідальність безпосереднього втручання у життя свого підопічного, в подальшому доля Небесного Служителя залежатиме від вибору самого підопічного…
- Ясно, перебив його Петро,- досить канцелярщини. Або до Луція, або до Магди... Боюсь, долю Магди вже вирішено.
- А ти не бійся, сказав Гавриїл,- ще не вечір.
- До речі, спохватилась раптом Варвара,- а що в такому разі загрожує Луцію, він же теж правила порушив.
- Не знаю, пробурмотів Петро,- він числиться за іншим відомством, в них свої правила. Тут він був лише як представник для вирішення спірного питання. Ет!- безнадійно махнув руко Петро,- останню тисячу років у нас без цих представників жодна нарада чи колегія не обходиться. Все, збирайте манатки, нараду закінчено. Тепер все залежатиме від того дурисвіта Сашка. І щоб ніхто більше не здумав втручатися,- грізно звів густі брови Петро,- бо розформують Контору, а нас погонять, як таких, що не впоралися з обов'язками. Будемо тоді гуртом в райських долинах телят пасти.