— Дене? — покликала вона, і у відповідь прозвучало:
— Як тихо ти увійшла…
— Це тому, що у твоїй спальні немає дверей — лише солома звисає зі стелі.
— Від соломи, як ти її називаєш, теж бувають звуки. А інколи ти навіть згадуєш про ввічливість і починаєш бити за це одвірок. Однак насправді це тому, що в тебе янгольська хода.
— Яка?!
— Янгольська. Бачиш, — заходився пояснювати Ден, не вмикаючи світла, — більшість людей вважає, що добро йде до них упевнено, голосно, відкрито, при світлі дня, і ледь не в там-там б’є, щоби його здалеку чули. А лихо з’являється несподівано, нишком, нізвідки… Та я маю щодо цього свою теорію. Ти можеш почути кроки біди, це правда, але твій янгол-охоронець підійде до тебе навшпиньках, щоб не злякати тебе.
— Тобто підкрадеться?
— Так, якщо бажаєш. Але це все-таки не зовсім правильно. Просто янголи такі делікатні.
— Як відбілювач без хлору?
Ден усміхнувся — вона не бачила цього в темряві, та почула знайоме фиркання і, підбадьорена ним, наблизилася до ліжка.
— У тобі немає романтики.
— Немає, — погодилася Дана. — Дивно, що ти все ще віриш у янголів.
— А я й не вірю. Я лиш хочу, щоб у них вірила ти.
«Ти — мій янгол», — хотілося сказати їй, та натомість несподівано навіть для себе самої вона спитала:
— Денисе, а секс — це завжди так огидно?
— Ні, не завжди, — він не роздумував над відповіддю ані хвилини. — Далеко не завжди.
— Тоді, — Неждана набрала в груди більше повітря і скоромовкою видихнула: — Я не проти перевірити це на практиці!
Запала така тиша, що Дані здалося, ніби Ден уже й не дихає.
— Повертайся в ліжко, — звелів він нарешті. — У своє. У тебе звичайнісінький шок.
— Можливо. І я хочу, щоб він минув. Я хочу знати напевне, що в цьому процесі є щось хороше!
— У процесі? — перепитав Денис, і голос його здригнувся, але Дана цього не відчула.
— Ти можеш зробити це для мене?
— Можу. Для тебе — можу. Боюся тільки, що після мого… гм… нашого практичного заняття тобі стане ще гірше. Сідай, — Ден посунувся, звільняючи для неї клаптик білого хрусткого простирадла. — Я маю дещо тобі пояснити.
— Знову?!
— Не я прийшов сюди за любощами, мала, так що вибач. У нас сьогодні день великих одкровень, і ось воно, останнє на сьогодні. Я — гей.
— Що «гей»? — не зрозуміла вона.
— Я гомосексуаліст, мала. Я можу, повторюся, піти тобі назустріч, але насправді мене збуджують лише особи моєї статі, тобто — чоловіки.
Дана відсахнулася.
— Але ж це бридко!
— Та невже?! — він нарешті увімкнув нічник над ліжком і сів, схрестивши руки на грудях, немов від чогось захищаючись, — стривожений, гарний чоловік, більша частина життя якого вже стояла у нього за плечима. — Ну то викажи мені все у вічі — давай, не стидайся! Усе, що ти думаєш про таких покидьків, як я! Кінець кінцем, мені не звикати! Чому ти мовчиш, Дано?! Забракло слів? Тоді просто пошли мене на три веселі літери — можна навіть математичні! Ікс, ігрек, зет — годиться? Розкажи мені, який я паскудник!