Выбрать главу

— Сядь!

Або Крихітка та добрий З.Ч.

— А янголи завжди були?

— Ні.

— Хіба?

— Ми не завжди приходили з блискавками. Був час, коли нас породжував жертовний дим.

— А решту?

— Ні нас, ні Великих, ні Ницих…

Звісно, простіше назвати все «уявною будовою» і зовсім не знати, ким усе-таки були кішки Єгипту, ким були люди, що мали голову Птаха чи голову Добермана. Не помічати того, що Сфінкс значно древніший, аніж Ра, який сидить неподалік від нього біля піраміди, збудованої для воїнів із головою Птаха, котрі загинули під час війни з людьми-леопардами з протилежного боку Землі.

Всесвітня історія. Класно знати її, прочитавши три останні сторінки!

Розділ 1

Тридцять великих рас володіли Землею, коли починати з останнього тому.

Триста Великих Рас народжувала Земля, якщо прочитати уривки з п’ятитомника «Вибраного».

Велике Возз’єднання Гігантських Рептилій, що сполучило материки в єдиний континент.

Великий розподіл Арахнідів та Прямоходячих, котрі поділили планету на п’ять частин.

Перше Сотворіння Льоду — поява південного материка на п’єдесталі глобуса, спорудженого мешканцями океану потому, як вони одержали свою долю Землі, — однак це навіть не половина всього.

Розділ 2

Люди?

А що люди?

Ще дванадцять століть тому кошлаті перевертні царювали на чорних пагорбах випаленої чумою, війнами та десятьма роками недороду Європи, кинувши свій одяг біля пеньків із застромленими в них ножами. Упирі випорпували з могил похованих без каяття мерців, глитали м’ясо та билися за серця священників — нащадки Великої Раси Тих, Що Прокидалися Тільки Вночі.

А люди?

А люди були приречені. Ті декілька, що вціліли, у смердючому рам’ї навколішки просувалися до святих місць і дякували кожному, хто лупцював їх патерицею, чи кидав на них грязюку. За підставку для Біблії слугував череп забитого грішника, а стіни церков не захищали ні від привидів, ні від бісівських сил.

Диби, шибениці, безлюдні та зруйновані міста. Янголи плакали кривавими сльозами. П’ятий похід по Плащаницю скінчився поразкою Хрестового Воїнства. Останки святих тліють у скриньках, шкатулках та запаяних келихах. Вони були приречені, бо ж Расі, названій нечистю, вдалося заволодіти Світом. Час непрозірної тьми.

Що було б, якби не палали ватри на майданах?

Божі Пси — домініканці з лютими вовкодавами на знаменах. Звинувачені в тому, що одержимість вважали за гріх, а одержимого — за грішника, не вартого співчуття.

Палити, шмагати, розпанахати та видерти демона вкупі з нутрощами?

Тіло смертне, душа вічна, тож заради неї нищили плоть, аби вона вже ніколи не слугувала за пристановисько демонові?

Дурниці.

Лише вони зробили світ таким, який він є тепер, оголосивши війну всім, хто не належав до раси людей.

Дванадцять століть війни, які очистили землю від інших рас.

Великий похід за Океан, під час якого було знищено людей-леопардів та людей-ящерів.

Великий Сибірський похід, що став роковим для Людей-Ведмедів, Людей-Оленів та Снігових Людей.

Три Сторічні Війни, які знищили Перевертнів та жахливий Нічний Народ.

І лише Людино-Пацюки, чиї армії побив Мавпячий Цар, утекли під землю, щоб урятуватися від літаючих вогнедишних машин ще за Ери Зеленого Місяця, вижили в цій війні, впродовж тисячоліть просто не виходячи на поверхню.

Розділ З

Що?

Вам це треба насправді?

Гаразд, я можу зачитати. Розгортаю навмання:

«Кити, які вийшли на суходіл та спорудили Прекрасний Острів, довго мстились за його загибель морякам та рибалкам».

«Люди-пантери та їхні чарівні воївниці-жінки».

«Пастухи динозаврів. Об’їждчики мамонтів. Велетні, котрі відвоювали прекрасний острів у Людей-Китів».

«Крилаті Змії, що прилетіли з ненавистю до людей-птахів та знищили їх».

«Люди-ящери, котрі прийшли на погибель Володарів Лісу, що мали листяну шкіру та одежу з м’якої кори».

«Велика Ядерна Зима».

«Людино-Пацюки».

«Люди-алігатори, які стали богами Великої Чорної Раси».

«Напівконі-напівчоловіки, що витіснили з виноградних рівнин Людино-зебр».

«Чотирнадцять Атомних Війн».

«Перші крихітні племена раси Широкогрудих Людей, котрі оселилися на очищених від дубів галявах та вигадали своїх перших лихих богів. А ще назвали своєю матір’ю ту, котра пожирала їх, бо живилася їхніми мертвими тілами».