Бузковий саван, одполірований щит, стиснута в кулак тонка воскова рука. Дві маски: сльози і сміх, а під ними — ледь помітні кабалістичні знаки, безглуздо скупчені, проте кожний прирікав на прокляття. Синя пластикова троянда з могильного вікна, хрест у колі, а ще справжній людський череп із двома крутими рогами дивився на нас дірами порожніх вічниць.
Коли надихає не янгол — коли надихає тварюка.
Вона стояла посеред зали й випромінювала зло.
— Майстер Шшшшш, — прочитав Алекс на табличці внизу. — Сансара Сан. «Я думаю про тебе».
— Гарні в нього думки, — промовив Вовк.
— Дуже, — кивнув Алекс.
І, незважаючи на чорні мацаки прокльонів, що потяглися до нього, він випростав руку та штовхнув смерть, яка на нього дивилася. Та гойднулася. Зирнула в стелю, тоді знову на Алекса і впала, при цьому розлетілася клаптями савану, штучними квітками та пофарбованим у тілесне воском.
Алекс нахилився і підхопив ріг, що відколовся, посміхнувся до Вовка, той схвально йому кивнув та сховав ріг до кишені пальта. Цього було доволі: забери один елемент, і смерть стане просто розкиданим по підлозі сміттям.
Скульптуру оцінили в шістнадцять тисяч, але після того, як Інга попросила квитанцію, ту ціну зменшили вп’ятеро.
— Ну, то як вони тобі? — спитав Вовк.
— Дуже, — сказала я.
— Тоді тримай, — і він подав мені аркушик із їхньою адресою.
Складений навпіл аркуш.
Аркуш із рівним Вовчиковим почерком.
Узятись за криптографію?
Атракціон: «Крихітка, що ворожить по руці!» Як сказала та маленька журналісточка? «Супрематизм»?
Розділ 15
А наступного дня було сонце та неозоре синє небо над паруючими дахами.
Частина п’ята
«Крихітка й мисливці за демонами»
Невеликий сірий будиночок. Схоже на літеру «П» дворище. Трамвайна зупинка. Мерзла білизна на балконах усіх чотирьох поверхів.
Дістаю аркушик з адресою. Я не помилилася.
Другий під’їзд пахне тістечками. Грімкотливим ліфтом на третій поверх.
Я натисла на кнопку дзвоника, але мені не відчинили.
Проте вони залишили ключ під килимком. Підібравши його, я відімкнула двері.
— Агов, — перш, ніж переступити через поріг та через прокреслену за ним крейдяну лінію. — Майоре Конт, Інго, Отець Є. Чи тут ви?
Розділ 1
Величезна вішалка у вітальні та шкура пекельного звіра на підлозі.
Мисливці за Демонами. Їхня квартира подобалася мені.
М’які крісла, ваза, в якій ніколи не було квітів, поламаний годинник, написи на шпалерах, причеплені шпильками та кнопками оголошення з газет про виставлені на продаж триповерхові приватні будинки, три блоки сигарет, почата бляшанка з кавою та обереги-амулети над дверима кімнат і над вікнами.
Але не лише це.
Кілька пар чорних, хоч і прозорих на світло крил, підв’язаних до люстри. Магічне жезло в кутку. Карта міста із позначеними на ній храмами Любові, обведені колами довкруг кожного — межі спасенної землі. Тріснута скринька у вітальні, стрілка до неї та напис: «Сюди влучила громовиця». Кошлата лапа, прибита товстими цвяхами. Темно-лілові роги, прикрашені бісером та стрічками. І наче навмисно — жодної особистої речі, жодного фотознімка. Навіть недокурки зібрано та спалено, а попіл викинуто у відро для сміття.
М’які крісла. Величезний зручний диван.
Я чекала годину. Потім підвелася. Знічев’я. Постояла біля вікна. Біля полиць із книжками. Пішла до кухні й заварила собі чаю. Узимку — лише чай — він парує, в ньому плаває кружальце лимона, великий кухоль зігріває долоні.
Я взяла кухоль із чаєм до кімнати, викинула у відро свої недогарки та попіл, увімкнула музику — в кутку стояв музичний автомат.
І він завів:
— Не зі мною.
Як мені тут подобалося.
— Не зі мною. Не зі мною. Не зі мною. Не зі мною. О-о-ой.
Вечорами в них — поодинокі виклики. Це час, коли пекельні витвори майже не діймали ні людей, ні мисливців.
Вони ще лише прокидалися в норах, починали нагромаджувати ненависть напередодні скандалів, сварок та вбивств. Вони лишень придивлялися. Поки що куштували повітря на смак, виповзали та видиралися на поверхню, розпростуючи затерплі лапи.
Зрідка їх проривало, ще рідше вони припускалися агресивної затятості та пекельних атак. Нестримні істерички, божевільні, самогубці, напади падучої, час галюцинацій та дрібних незгод.