Вони спорудили місто на даху величезного стадіону. Місто з малесеньких будиночків і тісних вулиць. Місто Любові. Свято збережену таємницю тих, хто живе там, унизу.
— Це Місто Терору? Отже, десь є місто Любові?
— Ні. Такого міста немає.
— Але мені казали.
— Про що?
Під ними ревіли величезні вантажівки і кричали глядачі, обступаючи арену із затиснутими в її центрі машинами.
— Сьогодні в програмі! — п’яно втішався Старий із сивим чубом Самотнього Стрільця, — зграя Бродячих Машин проти трьох Ревучих Вантажівок!
Вони виловили машини на вулицях, заганяючи їх у глухі кути й накидаючи сітки з товстих ланцюгів.
Автомобілі, що здичавіли після загибелі їхніх господарів.
Вони були різні, деякі ледь рухалися. Деякі були розлючені. Деякі були автомобілями-вбивцями.
А ще я впізнала дві сріблясті машини, що належали Мисливцям Раз.
— Мені треба вниз.
— Там надто страшно.
— Мені треба вниз.
— Іди.
Тисячі глядачів навколо арени, машини збилися в центрі.
— Хто їх упіймав?
— Ось вони, — сказав мені сивий самотній мисливець.
Їх було семеро.
— Ви полюєте на автомобілі?
— Ми ловці здичавілих машин.
— Вам не траплялася Машинка?
— Нам траплялося багато машин.
— Вона каже «ш-ш-ш». І в неї перед дверцятами написано «Крихітка», ніби слід від пазурів.
— «Крихітка»? — засміявся один. — «Крихітка», — сміявся він. — Запитай цього.
Чоловіка, що колисав прострелену руку.
— То що з нею?
— Ми мчали за нею до самої околиці міста, — сказав він.
— Вона втекла?
— Можеш піти подивитися на неї.
— Зграя Бродячих Машин проти трьох Ревучих Вантажівок!!!
Розсунулися ґратки воріт у трьох різних кінцях арени, і повільно виїхали вантажівки.
Підкидаючись на бивні, топчучи і втискаючи ударами в борт.
Вантажівки приїхали вбивати, і вони вбивали, вони засипали арену шматками металу.
Тільки чотири машини: дві Мисливців Раз і дві машини-вбивці намагалися зробити хоч щось, перш ніж померти.
Але вантажівки знищили їх, роздерши останню навпіл.
— Сьогодні в програмі! — п’яно кричав Старий, — байки з пасовищ біля Далеких Пагорбів та дві Вантажівки!
Скрегіт і ревіння моторів. Зграя байків знищила обидві вантажівки.
— Сьогодні в програмі! Машинка з написом «КРИХІТКА» й вантажівка, Що Вбила Тисячу Диких Машин!
Вона щулилась від яскравого світла, а вантажівка просто чекала, коли вона нападе.
Їй гукали:
— Давай!
Їй гукали:
— Убий її!
Їй гукали:
— Покажи нам колір її мастила!
І вантажівка кинулася вперед, а вона просто відскочила, розпоровши пазурами фарбу над її колесом.
Гоп! І Крихітка перестрибнула через огорожу арени.
— Ва-а-а-а!!! — заволали трибуни.
А п’яний сивий Старий прокричав:
— Сьогодні в програмі! Машинка, Крихітка і Вантажівка!
— Ва-а-а-а!!! — репетували довкола.
— Зробимо ще веселіш! — горланив Старий, він любив їх у цю мить, як дітей, — Крихітка, Машинка, Вантажівка та Ожилі Мерці!
Мерці, що надокучили моїй Мачусі й занадто довго ходили поза могилами.
Мерці воювали з Крихіткою. Машинка не давала вбити себе Вантажівці.
Крихітка спочатку стріляла по них. Машинка не зробила жодного пострілу. Вона просто гралася.
Доти, доки їй подобалася ця гра.
І випадково вгледівши Вовка, що сидів у центрі однієї трибуни, я зрозуміла, що він прийшов сюди тільки заради гри, і те, як мої постріли розривають мерців на шматки, зовсім не цікавило його.
І тоді я вирішила зіграти.
Гоп! Я побігла, два мерці кинулися слідом за мною, і, навіть не помітивши того, Вантажівка підім’яла їх під себе.
— Йди до мене!
Мрець зробить крок і опиниться перед готовою до стрибка Машинкою. І вона підійме його на капот і перекине через себе.
На радість глядачів, які кричать:
— Ва-а-а-а!!! — кожному новому мерцю.
Два мерці схопили Крихітку за руки й потягли її до задніх коліс Вантажівки. Але в останній момент Крихітка перекинулася через себе, вивернулася й упала між колесами, що вдавили мерців у просочений мастилом і бензином пісок.
— Ва-а-а-а!!!
І навіть Вовк посміхався моїй грі!
Останнього з мерців було вбито ударом об огорожу арени, і ось Крихітка та Машинка поруч, сам на сам із Вантажівкою, яка вбила десять сотень машин і дві тисячі Крихіток, а тепер дивиться на них.