— Ти стаєш старим і нікому не буде до тебе діла. Ти поки ще не знаєш про це, але неминуче стаєш старим, негарним, нікому не потрібним і дуже хворим.
У них був цілий поверх занедбаної вежі.
Вони жили там і надавали притулок усім, хто не хотів афішувати місце свого перебування.
Тепер тут жили Дикі Пси, зовсім не злі квартиранти. Прийти, перемінити сорочку, поспати. Зібратися в холі біля ліфта, випити в барі та мовчки вислухати розповідь однієї з п’яти стареньких, що наливають рідкий вогонь у твою чарку:
— Тоді був сонячний день. Ми поїхали з ним за місто. Грала музика. Діаманти в траві. Безліч метеликів. Я запам’ятала одного з багряними крильми. Я приготувала цілий кошик бутербродів, і ми їли їх. А потім, коли сонце сідало… Ой, який це був захід… Він тоді подарував мені цю обручку. І сказав… Адже він кохав мене. І якби не загинув тоді, в тих окопах, молодим офіцером, то взяв би мене за себе.
Усі герої їхніх оповідань загинули. А як же іще пояснити те, що вони, колись безперечно вродливі, змушені були залишитися тут?
Дикі Пси слухали їх. Слухали й кивали. Адже старенькі в яскравих сукнях та полинялих хутрах знали, що можуть говорити лише тоді, коли чарка слухача повна. Знали, а тому пильнували за тим.
А тепер, як за старих, Старих Славних Часів їхні чоловіки готувалися воювати.
— Як колись! — сказала одна Стара.
— Як колись! — так само захоплено кивнула друга, котра за стільки років стала їй сестрою.
Вони мовчки чекали неминучої стрілянини, вони осмикували пера боа, і їхні голоси тремтіли:
— Адже ви дасте їм жару.
І Похмурий Пес, потішаючись із їхньої нетерплячки, криво посміхався:
— Дамо. Звісно ж, дамо їм.
Ж-ж-ж-ж-ж-ж-ж-жааа наближалося. Ліфт підіймався вгору.
— Цить, — сказав Дикий Пес.
Одна бабуся навіть затулила рота долонею.
— Ж-ж-ж-ж-ж-ж-ж-жа-а-а… Грах!
Ліфт завмер, і його двері відчинилися.
— Давай!
— Тра-та-та-та-та-та-та-та! — відразу десяток автоматних стволів, перетворюючи машину в ліфті на уламки металу, гуми, скла. Із шипінням прострілених шин, з парою пробитого радіатора. З глухими ударами куль в уже мертву плоть.
— Усе!
— Ш — ш-ш-ш-ш-ш-ш…
Чекати, доки розвіється пара.
— Ви їх убили? — пошепки, дивлячись у вічі, запитала Стара.
— Авжеж, — одказав їй Дикий Пес із родимцем на обличчі.
— Можна мені подивитися?
— Так.
Стара пішла до машини, стала навшпиньки й заглянула в неї.
— Але тут нікого немає!
— Як це просто, — сказав Вовк, дивлячись на спини Псів.
Тоді я покликала:
— Агов! Ми прийшли.
— Бах! Бах! Бах! Бах!
Я теж вистрелила кілька разів:
— Пах! Пах!
Не даремно ж я прийшла сюди?
— Налий мені, — сказав Вовк до Старої, коли всі Дикі Пси були мертві.
— У нас тільки прозорий вогонь, — сказала баба, що встигла закохатися в нього.
Вони всі зібралися за прилавком, усі п’ять старих ловлять зелене світло його очей.
— І мені теж, — сказала я.
— А ви, юна пістолетнице, ще занадто молоді.
— Я зроблю ковток? — спитала я і взяла чарку Вовка.
— Так-так.
— Ви були прекрасні, — сказала Стара.
Вовк невдоволено кривився.
— Я знала одного чоловіка, він був такий, як оце ви. Бачите цю обручку? То він мені подарував її. Який він був пістолетник! Який стрілець! Він загинув, там, у перестрілці на даху вежі. А інакше…
— Тобі не сподобалося? — запитала я.
— Дикі Пси, — сказав Вовк. — Відчуття таке, наче вбиваєш безпритульних собак у клітці.
— І тобі це не подобається?
— Байдуже, — Вовк випив, кивнув на: «Налити вам?» — і спитав у мене: — Скільки там іще?
Я образилась. Адже я оберігала його, а він подумав, що я його обдурила. Він хотів убивати, а вийшло, що я змусила його стріляти у власну тінь.
— Налий мені, — цього разу Стара поставила переді мною чарку, я випила, вийшла в центр заваленого Дикими Псами холу та заплющила очі.
— У машині ані душі! — сказала Стара.
І перш ніж Вовк вистрелив, Дикий Пес із Золотими Зубами впав, прикриваючись столом.
Тепер йому було веселіше — десять живих псів, і він лежить серед них за канапою, що впала на прострелені ніжки.
Посіріло від диму.
Я вилізла на прилавок і сіла, закинувши ніжку на ніжку… Чи немає зморшок на панчохах?…витягла портсигар. Усі п’ять самотніх Старих стояли поряд зі мною і спостерігали за перестрілкою.