— Агов, — покликала я.
Але їм було не до мене. Я перехилилася за прилавок, узяла запальничку, прикурила і теж почала дивитися, як Вовк намагається вбити десятьох живих псів, готових його роздерти.
З чоловіками так завжди. Ти хочеш як краще, а вони вважають, що ти ображаєш їх.
Я загасила цигарку об прилавок і розбудила Дикого Пса — він спав в одній із кімнат вежі, переобладнаної з Будинку Любові на будинок Дешевого Сну.
Він прокинувся, понюхав повітря і підвівся, щоб узяти автомат та відчинити двері.
Без сорочки, він вийде з темного коридору позаду Вовка, кіпне його черевиком. І коли Вовк перекинеться на спину та спробує вбити його, ударить прикладом в обличчя.
Вовк прив’язаний до стільця. Кров юшить по його обличчю.
— Де вона? — запитає Дикий Пес і, кинувши піджак, знову вдарить його.
— Не знаю, — відповість Вовк.
— Ти все розкажеш.
Ще удар.
— Де вона?
— Вони уб’ють його, — зітхне одна Стара.
— А шкода, — скаже друга. — Адже він такий красень.
Я побачу шахту ліфта з тілами вбитих Псами на дні, уявлю, як вони потягнуть до неї Вовка і скинуть його вниз. Я хитну головою. Вовк скривдив мене, але не настільки, щоб загинути саме так.
— Бах! Бах! Бах! — поки ще в повітря.
— Іменем правосуддя! — накажуть кримінальні міліціонери, обступаючи Диких Псів, що не чекали на них. — Відпустіть його! Ви заарештовані!
Пес-Песище Зламаний Носище. Ну, який же він пес порівняно з Дикими Псами?
Цуцик. Ось ким він тепер буде.
Цуцик у розсупоненій краватці, з руками в кишенях пальта, пройде порожнім складом довкола п’яти вже обведених крейдою та сфотографованих Диких Псів.
— Як це було?
— Вони з’явилися, — сказав Робітник зі Складу. — Убили їх і врятували мене.
— А де поділися потім?
— Виїхали, я не знаю куди. Чоловік і дівчина… Він — мовчазний, вона — ніби…
— Янгол? — підкаже Залізний Чоловік.
— Так, — скаже він.
— Крихітка, — здогадається Пес Зламаний Ніс.
— І Вовк, — кивне Залізний Чоловік.
— Поїдемо?
— Поїдемо.
Аби встигнути вчасно та врятувати нас.
Я рада Цуцикові, я рада Залізному Чоловікові, і я ображена на Вовка, але ж не настільки, щоб так принижувати його.
— Усе могло бути й так, — скажу я йому.
А коли до нас увірвуться кримінальні міліціонери:
— Іменем правосуддя! — і все таке. — Бах! Бах!
Усі Дикі Пси будуть уже мертві.
Нехай усе ж таки Вовк уб’є їх.
— М-да, — побачивши їх, скаже Пес.
— І скільки тепер? — запитає Залізний Чоловік.
— Уже п’ятнадцять, — скажу я.
— Досить, як на один день.
Адже то була їхня робота: обводити тіла крейдою, допитувати Старих, обшукувати вежу і знаходити в ній забитих Дикими Псами людей. Багато людей.
Але казати мені:
— Їдь додому…
— …
— Як хочете.
Я ображуся на них на всіх і піду до ліфта, навіть не глянувши ані на Пса, ані на Вовка, ані на чоловіка із залізним серцем.
Я поїду додому, і Сім Диких Псів чекатимуть на мене там.
Нехай Вовкові, Псові та Залізній Залізяці буде гірше.
Троє Псів чекатимуть на мене під моєю вежею. А четверо — розчинивши двері, там, нагорі.
Тепер ми подивимося, що вони робитимуть.
«Досить, як на один день».
«їдь додому».
Я вийшла з таксі, підійшла до вежі й гукнула:
— Я тут.
І з трьох різних боків до мене рушили відразу три Дикі Пси.
— Бах! — одного уб'є Вовк, що поїхав слідом за мною.
— Пробач, — скаже він.
— Бах! — другого уб’є мій улюблений Цуцик.
— Крихітко, — він посміхнеться. — Адже я зовсім не мав на увазі…
— Ба-ба-бах! — і навіть Залізний Чоловік сяйне металом своєї посмішки.
— Тепер їх уже вісімнадцять. То як, ти пробачаєш нам?
— Звісно, — тішусь я. — Поїдемо до мене. Я почастую вас чимось дуже смачним.
А ще я скажу:
— Знайомтеся. Це — Чоловік в Окулярах.
І, впустивши свої креслення, він простягне їм руку та запитає:
— Як ви сказали? Вовк?
Я познайомлюся з ним, коли Вовк, Цуцик і його друг із заліза убиватимуть Диких Псів.
Я стоятиму, а Чоловік в Окулярах випадково мене штовхне й упустить усі свої креслення.
Ми поглянемо одне одному у вічі, і я побачу, який він милий. Милий, симпатичний і добрий.
Я побачу в них наше життя. Я побачу в них наш будинок і все, що нас чекатиме. Себе на його плечі. Себе з великим животом. Його розпатланого, після безсонної ночі за своїми паперами. Він прийде і скаже мені: