— Як тебе звати? — спитав ведмідь.
— Віл Пері. Ти можеш зробити ще один шолом?
— Так. Що ти шукаєш?
— Ви пливете вгору річкою, тож я хочу, щоб ви взяли мене з собою. Я прямую до гір, а це найшвидший шлях. Ви візьмете мене?
— Так. Я хотів би подивитися на ніж.
— Я можу показати його лише ведмедю, котрому я довіряю. Але я чув тільки про одного гідного довіри ведмедя. Він король усіх ведмедів та близький друг дівчинки, котру я збираюся відшукати в горах. Її звати Ліра Красномовна, а того ведмедя — Йорик Бернісон.
— Йорик Бернісон — це я, — сказав ведмідь.
— Я знаю, — відповів Віл.
Корабель брав на борт паливо: з вагонеток, що їх подавали прокладеними вздовж пристані рейками, зсипали у трюм вугілля, і над кораблем стояла чорна хмара пилу. Непомічений городянами, котрі зметали з вулиць бите скло та торгувалися з приводу ціни на пальне, Віл слідом за королем ведмедів піднявся по трапу та ступив на палубу корабля.
9
Проти води
— Дозволь мені подивитися на ніж, — промовив Йорик Бернісон. — Я знаюся на металі, і ніщо, зроблене із заліза чи сталі, не є загадкою для ведмедя. Але такого ножа мені ще не доводилося бачити, і я дуже хотів би роздивитися його як слід.
Віл та король ведмедів сиділи на верхній палубі річкового пароплава, освітлені теплими променями призахідного сонця. Корабель швидко рухався проти течії, на його борту було вдосталь палива та їжі, яку Віл вважав їстівною, тож усе було гаразд. Вони з Йориком Бернісоном вирішили познайомитися ближче — адже деяке уявлення один про одного вони вже мали.
Віл простягнув ніж Йорикові, й ведмідь обережно взяв його. Його великий палець був розташований навпроти чотирьох інших, і це дозволяло йому орудувати предметами майже так само вміло, як людям. Він покрутив ніж у лапах, підніс до очей, повернув його так, щоб піймати сонячного зайчика від леза, потім наставив сталевий бік вістря на шматок металевої стружки.
— Це ж цим вістрям ти різав мої обладунки? — спитав він. — Інше видається мені дуже дивним. Навіть не знаю, із чого воно зроблене, на що спроможне та як його зробили. Але я хотів би зрозуміти цей ніж. Як він потрапив до тебе?
Віл розповів ведмедю більшу частину того, що з ним сталося, пропустивши тільки те, що стосувалося лише його: мати, батько, чоловік, якого він убив…
— Ти бився за нього та втратив два пальці? — перепитав ведмідь. — Покажи мені рану.
Віл простягнув руку. Завдяки батьковій мазі обрубки швидко загоювалися, але й досі були дуже чутливими до дотику. Ведмідь втягнув носом повітря.
— Мох-кров'янка, — промовив він. — А також дещо інше, не відоме мені. Хто дав тобі мазь?
— Чоловік, який розповів мені, що я маю робити з ножем. Після цього він загинув. Він носив мазь у коробочці з рогу, ця річ дуже швидко загоїла мої рани. Раніше те саме спробували зробити відьми, але їхнє заклинання не спрацювало.
— А що, за словами цього чоловіка, ти маєш зробити з ножем? — поцікавився Йорик Бернісон, повертаючи зброю Вілові.
— Стати під прапори лорда Ізраеля та використовувати його у війні, — відповів хлопець. — Але спершу я мушу відшукати Ліру Красномовну.
— Тоді ми допоможемо, — сказав ведмідь і серце Віла тьохнуло з радості.
Упродовж наступних днів Віл дізнався, чому ведмеді вирушили до Центральної Азії, покинувши свої рідні землі.
Після того як унаслідок дій лорда Ізраеля межа між світами зникла, вся арктична крига почала танути, і у воді виникли нові, дивні течії. Оскільки ведмеді залежали від льоду та тварин, що живуть у холодній воді, вони зрозуміли, що коли залишаться там, де прожили все життя, то невдовзі в них почнеться великий голод. Обміркувавши становище, вони вирішили, що їм слід робити: мігрувати до країв, де снігу та криги вдосталь, а саме до найвищих гір, туди, де вершини сягають неба. Щоб досягти тих гір, треба було пройти половину світу, але ж там лежать вічні глибокі сніги! Із морських ведмедів вони стануть гірськими — і залишатимуться там доти, доки усе у світі не стабілізується.
— Тож ви ні з ким не воюєте? — спитав Віл.
— Наші давні вороги зникли разом із тюленями та моржами. Якщо ж ми зустрінемо нових, то… Вміння битися ми ще не втратили.
— Я чув, що наближається велика війна, і взяти в ній участь доведеться всім без винятку. На чиєму боці ви битиметеся в такому разі?