Та найможливіше, що я почую загрублий голос майже дорослого чоловіка:
— Дьо-одьку, ви в хо-оті? — І тоді неквапом вийду з хатини до великої кімнати, у якої вікна замощені битою цеглою, для певности перепитаю:
— Хто там?
У відповідь ночую зовсім басовите й нетерпляче:
— Та'дчиньо-ойте, не пізно-оли чи шо!
Тоді я остаточно пересвідчуся, що це прийшли до мене, і потягнуся тремкими пальцями до засува. Але той трем триватиме недовго — пальці тернуть по зріділому, давно посивілому волоссі й від того звичного руху швидко заспокояться. Я відчиню, двері й одступлю трохи вглиб нежилої великої кімнати...
А поки що, вертаючись уранці додому, я засовую двері й сторожко наслухаю. До чого ж повільно плине час...
1968 — 1998
Віхи життя і творчості І. І. Білика
БІЛИК Іван Іванович (1.03.1930 р. смт Градизьк, Глобинського району Полтавської області) — письменник, перекладач. Закінчив 1961 р. факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Друкується з 1956 р. Роман «Танго» (1968) — про життя української еміграції. Історичний роман «Меч Арея» (1972) розповідає про Київ і киян V ст. (після виходу піддано критиці за відступ від усталених в історіографії поглядів, заборонений). У романі «День народження Золотої рибки» (1977) порушено проблеми відповідальності особи перед суспільством і природою; роман «Земля Королеви Мод» (1982) — апофеоз людини, яка зберігає гідність і честь у найскрутніші моменти життя. Історичний роман «Похорон богів» (1986) — про події ІХ-Х ст. на землях Київської Русі. Історична трилогія про скіфів: «Дикі білі коні» (1989) — про нашестя перського царя Дарія та його розгром; «Не дратуйте грифонів» (1993) — доля Скіфії після перського нашестя; «Цар і раб» (1992) — про повстання скіфів під проводом Савмака. Роман «Яр» (1998) присвячений новітній історії (сталінщина в Україні).
«Історія» Геродота — давньогрецького письменника — один із найбільших і найвидатніших творів Еллади. Книга І. Білика «Золотий Ра» (1989) — перший вільний переклад «Історії» Геродота на українську мову, спроба познайомити читача з найцікавішими і найважливішими її подіями та героями. З цією метою І. Білик перетворює епізоди й новели книги Геродота, написані лаконічною мовою історіографа, на цікаві картини, ніби вихоплені з далекого життя. Письменницький домисел, не порушуючи історичної правди, перетворює лаконічну розповідь Геродота на цікаві оповідання про життя еллінів, єгиптян, персів, скіфів та інших народів, про подвиги народних героїв, про марнолюбство, пихатість і злочини монархів, їхніх челядників.
Лауреат премії ім. М. Старицького (1994).
Відомий як перекладач творів сучасних болгарських письменників (Е. Коралова, Е. Станева, II. Вежинова, А. Гуляшки, І. Давидкова, Б. Димитровой Б. Райнова та ін.).
Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка присуджено 1991 р. за історичний роман «Золотий Ра».
Шевченківські лауреати, 1962-2000: Енцикл. довід. / Авт. упоряд. М. Г. Лабінський; Вступ, слово І. М. Дзюби. — К.: Криниця, 2001. — С. 51-52.
Бібліографія
Бердник І. Чиста проба // Літ. Україна. — 1979. — 13 березня. — С. 2.
Поклик предків і покликання письменника: Обговорення роману І. Білика «Похорон богів» // Літ. Україна. — 1987. — 4 червня. — С. 5.
Сливинський О. Живлющий зв'язок з історією // Рад. освіта. — 1988. — 31 травня. — С. 4.
Щербакова Л. Новини прози // Говорить і показує Україна. — 1989. — 12 січня. — С. 8.
Музика В. Не зникає безслідно... //Літ. Україна. — 1989. — 9 лютого. — С. 5.
Даниленко В. Дорогоцінна ноша // Мол. України, — 1989. — 12 лютого. — С. 3.
Забашта Л. Чистий промінь у минувшину // Київ, правда. — 1989. — 15 лютого. — С. 4.
Пінчук С. Новий, вищий виток // Сільські вісті. — 1989. — 19 лютого. — С. 3.
Дзюбенко Н. Почайна стає Рубіконом // Вечірн. Київ. — 1989. — 20 лютого. — С. 3.
Кияшко Г. Життя як життя... // Літ. Україна. — 1989. — 27 квітня. — С. 6-7.
Скрипник А. Не попіл, а подих історії // Літ. Україна. — 1990. — 25 січня. — С. 5.
Рудник В. Отже, Геродот не застарів // Прапор комунізму. — 1990. — 31 січня. — С. 8.
Сопронюк О. Історія — далека і близька // Київ, правда. — 1990. — 1 лютого. — С. 4.
Кузьменко В. Фермопіли історика Геродота // Вечірн. Київ. — 1990. — 1 лютого. — С. 1.