Армія тим часом дефілювала у Великому цирку. Вони проходили повз, по дві когорти від кожного леґіону, з усім знаряддям, катапультами та балістами, «Тугим Юлієм» та іншими таранами. Особливо бурхливо вітали ті польові значки, які захопили були юдеї на початку війни й які тепер знову відібрали в них, як свого часу відібрали у германців орли, що захопив був зрадницький варвар Арміній.
Йосиф бачив, як проходила армія, радісна, мирна, повна стриманої сили. Зброя порядку в державі. Але Йосиф знає й інше обличчя цієї армії. Він знає, що всі вони — це Педан. Він чув, як кричали вони: «Геп, геп», як вони танцювали в кривавому чаді на підлозі храму, мармур якої зник під трупами.
Довго проходило військо. Багато хто, насамперед на лавах дворянства, нетерпеливилися. Йосиф витримував. Ще раз аж до кінця дивився він на леґіони, які перед його очима зруйнували місто та храм.
Увечері цього 8 квітня кілька юдеїв прийшли до чергового наглядача Мамертинської тюрми. Вони показали припис із печаткою. Наглядач прочитав його і провів їх у льох, у так звану Холодну купальню, бо спершу там був колодязь. У цьому занедбаному похмурому приміщенні Симон бар-Гіора скінчив свої дні. Його труп за звичаєм мали викинути вранці на Есквілінську шкуродерню. Але чоловіки мали дозвіл забрати труп і зробити з ним, що хочуть. Цей дозвіл здобув Клавдій Реґін. Це була ціна його перлини, якою він мусив заплатити дамі Ценіс.
Отже, чоловіки взяли вкритий кривавими рубцями труп юдейського полководця, поклали його на ноші, накрили, понесли через місто, що сяяло святковою ілюмінацією. Вони йшли босі. Біля Капенікських воріт ждало їх багато сотень інших юдеїв, між ними Кай бар-Цаароне. І вони теж ішли босі, і одяг їхній був розірваний. Вони несли труп, кожні п’ятдесят кроків несли інші, Аппієвою дорогою до другого верстового стовпа ліворуч. Там ждав їх Клавдій Реґін. Вони принесли труп у підземне юдейське кладовище. Поклали задушеного в труну, положили синьо-чорну голову на землю з Юдеї, облили пахучою водою. Потім накрили труну плитою. На ній грубими грецькими літерами було вирізано: «Симон бар-Гіора, солдат Ягве». Потім вони вимили руки і залишили місце упокоєння.
З цирку Йосиф прийшов додому. Він виконав своє завдання, він не щадив себе, він бачив юдейську війну до кінця. Але тепер закінчилися всі його сили. Він упав у подібний до смерті сон.
Він був сам у великому, пустому, занедбаному домі, тільки старий невільник був тут, ніхто не піклувався ним. Він спав двадцять годин. Потім устав і скорчився в позі глибокої жалоби.
Прибув кур’єр із цезаревого палацу з лавровою гілкою, ознакою щасливих вістей. Коли невільник привів його до занедбаного чоловіка, що скорчився на підлозі у розірваному одягу, зі сплутаним волоссям навкруг лиця, з попелом на голові, кур’єр мав сумнів, чи справді це адресат. Вагаючись, передав він свій лист. Це був власноручний припис Веспасіана цезаревому секретаріатові показувати Йосифові всі документи, які потрібні йому будуть для писання його книги. Крім цього, цезар жалував йому золотий перстень другого благородного стану. Це було вперше, що кур’єр, несучи лавр, не дістав на випивку. Йосиф обмежився тим, що підтвердив одержання листа. Потім знову скорчився, як і перед тим.
Прийшов хлопець Корнель. Невільник не зважився допустити його до Йосифа.
Через сім днів Йосиф піднявся. Спитав, що сталося за цей час. Почув про хлопця Корнеля. Послав по нього. Обидва, коли хлопець Корнель прийшов удруге, не говорили багато. Йосиф сказав, що йому потрібен добрий, надійний секретар. Чи не хоче Корнель допомагати йому при писанні книги? Корнель просяяв.
Ще того ж дня Йосиф почав працювати.
«Певно, — диктував він, — багато буде таких, хто намагатимуться описати війну юдеїв проти римлян, авторів, що не були свідками подій і що посилатимуться на безглузді, суперечливі пересуди. Я, Йосиф, син Маттіаса, священик першої черги з Єрусалиму, що бачив власними очима усе від початку, вирішив написати історію цієї війни, як вона справді була, сучасникам для спогаду, наступникам — для застереження».
Тут закінчується перший із трьох романів про історика Йосифа Флавія.
Інформація видавця
Книга перша. РИМ …3
Книга друга. ГАЛИЛЕЯ …82
Книга третя. ЦЕЗАРІЯ …182
Книга четверта. АЛЕКСАНДРІЯ …247