12
Через годину після дзвінка Бонетті й організованої поліцією облави на лінії FR-1 була затримана зграя румунських циганів, на чолі якої стояла італійська повія й рецидивістка Міра Моцетта, названа так за свою любов до червоного. Вбрана у пишні циганські одежі, вона шастала по вагонах, розкладаючи на сумки й клумаки приїжджих записки з проханням допомогти помираючій дитині. Серед пасажирів багато було заробітчан-іммігрантів. Записки, як правило, ніхто не читав, зате Міра, як досвідчений розвідник, визначала місця грабіжницьких операцій, а її малолітки-підручні виконували її вказівки; якщо хтось ловив злодія на місці злочину, Міра вчиняла великій ґвалт на захист безневинної хворої дитини; поліція й кондуктори потягів добре знали цю зграю, але оскільки Міра ділилася з ними частиною награбованого, мовчки терпіли цю наругу над правопорядком колишньої Римської Імперії.
Зграю Міри Моцетти накрили в піцерії навпроти входу до станції Понте Галеріа; на Міру без зайвих слів надягли наручники, а малому грабіжнику Бену, якого одразу впізнали, передивившись записи відеоспостереження, пообіцяли переламати руки й відірвати ноги, й він негайно розколовся: здобичу грабіжники зберігали в камері схову — вони навіть не встигли її поділити. Поліцейські схопили чорну сумку з биркою ТО CABIN і прізвищем BEZPALY, й о п’ятій вечора сумку доставили до офісу начальника дивізіону AISI Франко Россі.
Це була найбільш успішна й блискавична операція італійської поліції за останні двадцять років деградації держави, громадяни якої згадували, як світле далеке минуле своїх прадідів, золоті часи правління Беніто Муссоліні та його чорносорочечників.
…Коли увечері о 8:20 РМ до капітана Бонетті задзвонив хтось, хто назвався Вінсентом з Фонду Крюгера (в тому Фонді працювала кохана капітана Калина Луцик), Бонетті, інтелігентний флорентієць з двома вищими освітами, почав лаятись, як останній неапольський сміттяр: уже отримав за цю бісову сумку сувору догану від керівництва й змушений був у неділю увечері, коли Рим занурився у січневі сутінки, сидіти в службовому кабінеті управління залізничної поліції й вимучувати рапорт про діяльність злочинної банди на лінії FR-1 (хіба тільки на цій лінії діяли зграї грабіжників?) і про вжиті заходи щодо так званої «циганської групи» Міри Моцетти.
— Цю довбану сумку знайдено. Вона в контррозвідці. Understand? — він чомусь, почувши жахливий акцент Вінсента, перейшов на англійську. — Call to the Agency. Сіао.
Він роздратовано перервав розмову й відключив гаджет, щоб ніхто більше не турбував його.
13
У понеділок вранці 3 січня на стіл начальника дивізіону контррозвідки Франко Россі полетіло все, що містилося в чорній сумці Джорджа Безпалого: кредитні картки на 500 лір, надсучасний гаджет (увагу Франко привернуло те, що це була найновіша модель, яка щойно надійшла на озброєння вищого офіцерського корпусу ОГБ), окуляри з вбудованою в них відеокамерою та мінікомп’ютером, що міг виводити потрібну інформацію на скельця, дрібні сувеніри з символікою фірми МАРС, запасні батарейки великої ємності й маленький, але потужний лептоп, українські сувеніри — вишивана скатертина та серветки до неї, диски з текстами електронних книжок українською і англійською мовами, ключі від київської квартири Безпалого і повно іншого дріб’язку, серед якого досвідчений погляд Россі виділив невеличку флешку в спеціальному, щільно замкненому сріблястому футлярі.
Россі не зміг відкрити футляр — довелося викликати механіка з контртерористичного дивізіону. Коли флешку було відкрито, Россі вставив її до спеціальної щілини в своєму комп’ютері. На екрані виникло зображення комахи, яка почала негайно розмножуватися, поки чорно-жовта хмара цих інсектів не заполонила весь простір екрана. Потім екран спалахнув і зображення зникло. Помічник Россі через півгодини перевірок і спроб оживити комп’ютер із сумом повідомив, що дорогий казенний прилад згорів дотла, гавкнувся, як старий електрочайник у результаті короткого замкнення.
День починався жахливо, бо вранці Россі полаявся з Джованною, яка прокинулася в поганому настрої й чути нічого не хотіла про цю бісову сумку та її господаря; коханка відштовхнула його, коли намагався обійняти, бо в неділю не приїхав до неї пообідати, як домовлялися; на додачу до всього заступник директора Агентства раптом виявив інтерес до історії з сумкою — мовляв, на якій підставі Россі вліз у компетенцію залізничної поліції і втрутився в банальну історію дрібної крадіжки (і яка ж це сука, подумав Россі, встигла настукати на нього заступнику директора, який ненавидів Франко як головного претендента на свою посаду). Щоб заткнути пельку заступникові, Россі, ще не знаючи вмісту сумки, конфіденційно повідомив, що його агентура натрапила на слід українського шпигуна, який, не виключено, повинен вийти на зв'язок з одним зі злочинних угруповань. Россі й сам дуже швидко повірив у цю абсурдну версію. Його налякали зловісні комп’ютерні комахи, які розповзлися по екрану, й він викликав хакерів з дивізіону електронної інформації.