Результатом заколоту має стати:
1. Фізичне безжальне знищення генерала Гайдука та його оточення й прибічників на місцях і захоплення повної і беззастережної влади над країною.
2. Убивство в Києві, на Софійському майдані, патріарха України-Руси Ізидора та Папи Климента XV разом з ієрархами, які підтримують ідею християнського єднання. Ця операція повинна носити назву «Ритуальне очищення» й увійти до світової історії, як кривавий «час Києва», що знаменує собою кінець християнства.
3. Проголошення новим режимом Акту добровільного приєднання народу України-Руси до ісламу і створення халіфату «Рутенія».
4. Призначення халіфом видатного державного і політичного діяча України-Руси, вірного сина українського народу І. О. Крейди; призначення генерала армії Палія міністром Збройних сил халіфату Східної Європи з присвоєнням йому звання фельдмаршала.
Дзагоєв-Черняєв, набряки на повіках якого помітно збільшилися за час перебування в Києві, обвів усіх присутніх поглядом, у порожнечі якого нічого, крім погорди, не чаїлось. Стригуну здалося, що Палій, який нагадав йому сільського телепня на гулянці, де пішли в дію ножі, пополотнів, слухаючи безжальні, як смертельні вироки, слова «полковника»; подумав, що ця гидь при переможному звершенні перевороту стане головним прокурором-катом держави. Генерали, присутні на засіданні, також спохмурніли, посіріли, скуті бункерним холодом, бо збагнули, що вороття назад немає, а рух уперед — це рух до загибелі. Стригун відчув, як промерз до кісток, як задубіли ноги і руки, а замість ребер тіло стискають холодні металеві обручі.
Дзагоєв-Черняєв вів далі: сказав, що план Стригуна абсолютно не враховує політичної складової, без якої неможливо зробити якісний переворот.
Чому, питав він, у плані не враховано участь опозиційних до режиму Гайдука сил? Серед них він назвав Партію репресіоналів, розпущену військовими ще в 2079 році, Об’єднання «слизовиків», комуно-анархістів, Союз поміщиків, Лігу рестлерів імені Єфім’єва, Асоціацію жлохів, Спілку биндюжників півдня, СРУН — Союз руського народу та інші впливові, хоч і нелегальні організації. Схвально відгукнувся про очолювану Леді Палій організацію «Матері проти насильства», яка об’єднала кілька тисяч жінок — матерів, дружин, дочок чоловіків, репресованих режимом Гайдука, і проводить тепер дуже корисну роботу — складає списки тих, кого треба знищити в першу чергу. Номер один у цих списках — генерал Гайдук.
Дзагоєв-Черняєв також розповів ураженим змовникам про великі суми грошей, переправлених Омаром і Крейдою в Україну-Русь і призначених на сплату замаховцям, на закупівлю зброї, агітацію та організацію народних маніфестацій на підтримку нового режиму і приєднання до ісламу. Стригун подумав — а де ж ті гроші, яких ніколи не бачив і про які не чув? Куди вкладені? В маєтки Палія в Мексиці? Чи купівлю ним пакету акцій «Чорнобиль-30»?
На завершення своєї директивної промови Дзагоєв-Черняєв запропонував (тобто наказав) негайно оприлюднити лист 148-ми видатних діячів до Омара — з усіма прізвищами і адресами — з тим, щоб народний гнів стихійно покарав авторів документа (відповідна організаційна робота вже ведеться) у вигляді кривавого погрому. Це дасть бажаний пропагандистський ефект, викликавши співчуття суспільства до новомучеників, а отже, й ісламу, дасть змогу підписантам якомога швидше потрапити до раю, а силам «Глобального джихаду» дасть можливість провести гуманітарне втручання в справи України-Руси, встановити в державі необхідний спокій.
Після виступу «полковника» в бункері запала напружена тиша: кожен зі змовників думав про свою долю і долю своїх сімей у разі поразки (за це відповідав Мозок-1), одночасно плекаючи райдужні ілюзії злету на вершини влади в разі перемоги (тут потужно працював Мозок-2).
Стригун згадав бар «Євбаз» — переможні плакати і марші вермахту, постаті офіцерів СС та поліцаїв, від яких і сліду не залишилось. Час тиранів, які керували світом і знищували мільйони людей, десь зник. Цей час зірвався зі своєї траєкторії, накресленої тиранами, він припинив рухатися, він розвіявся, як попіл на вітрі, залишивши по собі кілька сумних пісень про дівчат, які чекають під ліхтарем своїх наречених-мерців.