— Ігорю Петровичу, є прохання. Дати інтерв’ю на свято Перемоги Оксані Хмелько.
— Це хто? Твоя чергова подружка? А як італійка?
З цього Нерубай зрозумів, що Гайдук дещо чув про Калину Луцик.
— Ні-ні. Це інша опера. Оксана Хмелько — одна з найкращих телевізійних журналісток. Веде програму «Відверта нічна розмова» на першому каналі. Рейтинг програми зашкалює. Я розумію, що ви людина не публічна… але ви керуєте країною, відбуваються важливі події, а ви — мовчите. Подивіться її програму, потім скажете.
Нерубай приховав від Гайдука, що добре знає Оксану Хмелько: вона була його студенткою на відділенні політично-соціальних наук у Києво-Могилянській академії, й він, як тільки побачив її, став до неї залицятися, але зустрів такий ввічливий, на грані холодної зневаги опір, що почувся дрібним провінційним хахалем, а не переможно-інтелектуальним спокусником, і вирішив задовольнитися ілюзією дружніх відносин із дівчиною, яка поводила себе так впевнено, наче мала мету в житті й твердо до неї йшла. Можливо, так воно й було. Нерубай подумав, що розхвалює Оксану, наче продає товар у гарній упаковці: між тим, знаючи Гайдука і стан справ у державі — зростаюче напруження — злякався, що Гайдук негайно пошле його куди подалі й зіпсує довірчу атмосферу розмови за кавою.
Однак було пізно зупинятися, й Нерубай вставив флешку в комп’ютер, виправдовуючи своє нахабство необхідністю створювати позитивний імідж Координатора.
На екрані виникла заставка програми і титри, потім з’явилося задумливе обличчя Оксани Хмелько. На подив Нерубая, Гайдук мовчки дивився на екран. Він ніколи не бачив програми «Відверта нічна розмова», не чув нічого про Оксану Хмелько.
Вона виринула нізвідкіль, наче невідома ниряльниця раптово вихопилася на поверхню моря, захопивши зненацька Гайдука. Той не зрозумів, що сталося, точніше, його раціональний Мозок-1 не зрозумів, бо не був готовий до цієї зустрічі, але Мозок-2 пережив забуте відчуття осяяння — коли нічого не сталося, і разом із тим стався спалах, який усе змінив.
На нього дивилося спокійне обличчя незнайомої молодої жінки, яке раптом здалося йому знайомим, наче бачив, зустрічався з нею в цьому або минулому чи позаминулому житті. Вона не була схожа ні на Божену, ні на Олю: темно-руде, каштанове волосся — але не жорстко лаковане, а м’яке, карі теплі очі, ледь усміхнені рожеві уста — нічого гламурного, агресивного, неприродно-вродливого не було в її обличчі, а прихована, не на показ, тиха краса, яка входила в душу, в її схильні до спокою таємні куточки. Єдине, що поєднувало цю жінку з Боженою і Олею — це світло, яке вона випромінювала. Але, можливо, це був нав’язливий гіпноз самотнього чоловіка, спраглого за жінкою, можливо, це світло народилося в його душі, було вигадане ним?
Гайдук, звичайно, ніколи не чув про теорію голландського дослідника Шмутц ван Шміттера про «архетипні відбитки». За цією теорією, у підсвідомості людини з народження зберігаються генетично зумовлені «відбитки» — зображення тих партнерів (жінок, чоловіків), які є найкращими з погляду еволюції і найбільше пасують до носія «відбитку». Таких зображень небагато — від одного до трьох. Переважна більшість людей упродовж життя так і не знаходять собі ту «єдину» чи того «єдиного», що призначені їм долею. Той, хто зустрічає свій «відбиток», не розуміючи — чому? — переживає осяяння, почувається щасливим. Ця теорія була висміяна в колах провідних сексопсихологів, як староромантичний відгомін концепції «кохання з першого погляду».
Оксана звернулася до когось на екрані, й Гайдук відчув, що ладен дивитися на неї довго, не чуючи її слів, хоча голос її був лагідно-заспокійливий, і тому він сказав жорстко:
— Досить. Вимкни.
— Невже не сподобалось? — не підозрюючи нічого, запитав Нерубай, розчарований такою черствістю свого шефа і невдачею своїх піарівських зусиль. — Її телеобраз посідає одне з перших місць у міжнародному рейтингу MF-1. Magic Face номер один. Це не означає — дівчина, яку всі хочуть трахнути. А означає, що всі жінки і чоловіки хочуть дивитися на неї і слухати її. Бо їй довіряють. Це як наркотик. Цю програму, якщо ви тільки даєте згоду, дивитимуться двісті мільйонів глядачів, у перекладі, звичайно. Ми організуємо її на Пан’європейському Ті-Bi й на GNN. Може, подивитесь ще?
— Запис залиш, буде вільний час — подивлюсь. А інтерв’ю… зараз не можу. Коли все скінчиться (він подумав, що ніщо ніколи не скінчиться, а якщо все скінчиться — він не зможе за визначенням дати інтерв’ю) обіцяю — дам. А тепер, вибач, до роботи. Хто там наступний?
— Назарова.