Подивившись на сторопілого майора Скубу та його колег по рибалці, спитав:
— У вас транспорт є?
— Джип. У балці стоїть.
— Негайно повертайтеся до Краснодона, піднімайте гарнізон, пожежників, поліцію. Оголошуйте надзвичайний стан. Нікому не виходити на вулиці. Організуйте постачання води і харчових продуктів. Розкрити пакети по формі «три» й діяти згідно з інструкціями.
— Це що?
— Це сарана. Подарунок шейха Омара.
— Так клювало добре, — ще не розуміючи, що відбувається, позіхнув Скуба.
— Я тобі поклюю, твою мать, — знову визвірився Чміль. — Ще перевірю, чому ти в п’ятницю не на службі! Руки в ноги, швидко!
— А ви?
— Я на розвідку. Зараз піднімаємо Луганськ. Генерал Гайдук висилає підкріплення. Приготуйте негайно аеродром для прийому важких транспортних літаків. Все. Чого стоїте?
Чміль був схожий у цю хвилину на маленького розгніваного жокея, який шмагає батогом великого лінивого жеребця, що програв перегони. Хоча і розумів, що жеребець не винний.
Зайнявши місце поряд із пілотом, Чміль дав наказ злітати; зв’язавшись із комендатурою в Луганську, оголосив тривогу по гарнізону. Потім набрав номер міського голови Василя Лутугіна. Коротко розповів про ситуацію і попросив ужити заходів, щоб попередити паніку. Чорна хмара могла обійти боком Луганськ, а могла і знищити місто.
Гелікоптер піднявся на висоту 4000 метрів і звідси як на долоні було видно чорну кулю, що збільшувалася у розмірах за мірою наближення гелікоптера. Промінь радара, що кружляв по екрану, раптом згас, наче струмінь частот зіткнувся з непереборною перешкодою, величезною металевою туманністю, яка жила своїм життям, об’єднана внутрішніми силами тяжіння, керована єдиною програмою, закладеною в електронні мізки мільярдів цих комах-мутантів.
Вони підлетіли на відстань 800 метрів до хмари, побачивши хвіст завдовжки у двадцять кілометрів: далеко внизу на землі побачили колону великих вантажівок-цистерн, схожих на бензовози, з них чорними струменями тяглися потоки сарани, з яких складався хвіст цієї чорної комети. Чміль передавав результати спостережень прямо в штаб надзвичайних ситуацій у Києві; у режимі онлайн відеоспостереження хмари йшли на монітори київського штабу. Там уже змінили орбіту розвідувального супутника «Січ-81» для оперативного моніторингу ситуації на південних рубежах України-Руси. Київ вимагав від Чміля все нових і нових подробиць про хмару: швидкість і напрямок руху, щільність маси сарани, місце знаходження центру управління хмарою, кількість і ємність цистерн, частоти радіохвиль, які керують хмарою. Чміль дав наказ пілоту наблизитись до хмари якомога ближче: піднятися на висоту до 8000 метрів і підійти до поверхні чорної кулі на відстань до 200 метрів. Пілот, досвідчений підполковник ВПС Костакіс, маріупольський грек, який брав участь у багатьох повітряних битвах із Чорною Ордою та Північним Союзом, до болю стиснув зуби й ледве видушив із себе:
— Що ви робите, пане генерале, це безумство. Я не буду…
— Роби, що сказано, — затявся Чміль. — Інакше погони полетять і твоя пенсія.
Перед ними стояла чорна стіна, схожа на поверхню невідомої планети, з тією лише різницею, що ця поверхня не була мертва, а ворушилася, наче магма. Навіть крізь шум двигунів чопера до них долинав інший, потужніший, зловісний гомін тварюк, спресованих у кулю. Страх пойняв Чмілеву душу, і він згадав, як отець Фавн читав їм у Братстві з Біблії незрозумілі й таємничі слова:
«Із диму на землю вийшла сарана… і дано було їй владу… а сарана та подібна була до коней, готових до бою. На головах у неї — наче вінці, подібні до золота, а обличчя її — наче обличчя людини. І мала панцирі, подібні до залізної броні, а шум її крил — як від колісниць із великою кількістю коней, які біжать до бою…»
— Дивіться! — гукнув злякано підполковник Костакіс, задираючи вгору ніс гелікоптера.
Від чорної поверхні відділився протуберанець — подібний до списа викид біомаси — який стрімко наближався до них.
Чміль зрозумів, що пілот був правий, і наказав:
— Ракети до бою!
Ракетний залп струсонув гелікоптер, який, зробивши «мертву петлю» в небі, почав різко знижуватися, щоб відірватися від протуберанця. Всередині чорної маси спалахнули вибухи ракет, що не змінили ні швидкості, ні напрямку руху сарани, яка атакувала гелікоптер.