Тому Гайдук прийняв рішення залишитись у Києві, а відповідальність за операцію «Хліб життя» поклав на Нерубая та генералів Селім-хана з Криму й Максимова зі Львова. Науковим консультантом був призначений Валентин Троянко. Гайдук знав, звичайно, про непримиренно-ворожі стосунки Селім-хана й Максимова, й — трохи в іншій площині — Троянка і Нерубая. Це було запорукою ревного виконання ними обов’язків, запеклої конкуренції і контролю дій Селім-хана з боку Максимова, якби диктатор Криму здумав поширити свою владу (чи владу ісламу) над християнським півднем.
Була негайно створена група військ «Південь» зі штабом у Мелітополі, туди спішно перекидалися формування збройних сил і поліції. Гайдук як Верховний головнокомандувач вже о 2:00 РМ підписав відповідний наказ, ігноруючи Палія, який зник невідомо де і не озивався.
До Мелітополя було відправлено шість великих військово-транспортних «черепах» із трьома «ящірками» на борту кожної, бригада бойових дронів-кілерів, десять безекіпажних танків «Оберіг STX-99», три бригади ЗРК, літак електронної розвідки АН-378-ХМ, п’ять космічних винищувачів F-160, три дивізіони вогнеметів, пожежні війська та інша техніка й допоміжні інженерно-саперні підрозділи.
Таким чином кризовий штаб керував двома складними операціями, від яких залежала доля держави: «Київський бастіон» — як щит проти операції «Благодатний вогонь», «Немезида» чи «Ритуальне очищення» та «Хліб життя» — як меч проти Омарової агресії «Гнів небесний». Гайдук згадав спекотні дні травня-червня 2079 року, коли вони з Палієм взяли на себе відповідальність за одночасне проведення двох операцій — «Ранні жнива» і «Стратегічний параліч». Тепер обставини змінилися, наче картинка, перевернута з ніг на голову: тепер Гайдук захищався проти сил, спрямованих на повалення його режиму; агресія приходила не з Півночі, а з Півдня, але незмінним залишалося прагнення агресора забрати в народу найдорогоцінніший скарб — хліб.
Вже о 4:00 РМ аналітики штабу, ґрунтуючись на спостереженнях Чміля й Костакіса та даних супутника, встановили маршрут і швидкість руху сарани вглиб країни. По розрахунковій лінії руху чорної хмари почалися земляні роботи; сотні бульдозерів, скреперів, бойових саперних машин рили ями, рівчаки, заглиблення, траншеї, вкривали дно плівкою й наповнювали нафтою, мелясою, миючими розчинами; спеціальні команди хімічних військ у зелених антитоксичних комбінезонах під наглядом Троянка завозили і заливали в ці штучні баюри якусь отруйну рідину.
Вже надвечір з’явилися перші жертви: під час заповнення рівчаків біля селища Єсаулівка на взвод хімвійськ напала передова частина чорної хмари: ті, хто дивом вижив у цій затятій сутичці, розповідали потім, що багатотонна маса сарани накинулася на поживу, розшматовувавши бійців, які з металевих фляг виливали липку й солодку рідину до рівчака; комахи, що спробували приманку, гинули, але за ними сунули нові хвилі, які пожадливо пожирали своїх саранячих співродичів.
Звістка про це одразу полетіла до Мелітополя й Києва.
88
23 червня 2084 року о 4:30 РМ на трьох загальноукраїнських каналах TV (громадському, державному і приватному), на мережах Глобалнету, Євронету та Інтернету з’явився Гайдук. Його промову з блискавкою «Breaking News» транслювали в усіх європейських країнах та Конфедерації держав Північної Америки.
«Громадяни України-Руси, громадяни країн-членів Організації глобальної безпеки, дорогі співвітчизники, жінки і чоловіки.
Інформую вас, що сьогодні на світанку розпочалася агресія сил „Глобального джихаду“ проти України-Руси. Агресія ця здійснюється у двох формах:
— у вигляді застосування біологічної зброї — генетично-мутантної, комп’ютеризованої, керованої здаля біомаси бойової сарани, хмара якої спрямована в житницю України-Руси — в донецькі, запорізькі, херсонські, одеські землі, в степові райони Криму, де визрів найкращий урожай у нашій історії;
- і друга, поки що мирна на вигляд, форма ісламської агресії: масові демонстрації мусульман — громадян України-Руси і акції непокори, що супроводжуються релігійно-політичними вимогами — змінити державний устрій України-Руси і вектор цивілізаційного розвитку нашого народу — відмовитися від християнства, прийняти іслам і закони шаріату, заборонити вживання алкоголю і свинини, а що найголовніше — Україні-Руси вийти з Організації глобальної безпеки й приєднатися до „Глобального джихаду“ — руху ісламських держав, на чолі якого стоїть Омар аль-Бакр. Протестувальники в деяких місцевостях захоплюють церкви і адміністративні будинки, вивішуючи чорні прапори джихаду.