— Якщо можна, я перейду до деяких більш приватних питань, пане генерале. Ви дуже таємнича особистість, а наших глядачів цікавить…
— Ні, не треба, — жорстко перервав її Гайдук, і їй здалося, що у виразі його обличчя майнула лють і біль. Їй стало його шкода. Вона згадала його слова про замах на його сина та на нього.
— Я не дозволю перейти межу між публічністю політика, державного діяча і приватністю звичайного громадянина. Але я хочу завершити вашу програму, пані Оксано, на дуже високій ноті. Думаю, ви будете задоволені і ваш рейтинг злетить до неба.
Він зробив паузу, й вона перелякано чекала — що ще викине цей чортів непередбачуваний генерал, який грається з нею, як кішка з мишкою. То ніби наближаючись упритул до неї, то відкидаючи її, як непотрібну річ. «З нього міг би вийти добрий режисер. Досконало володіє паузами і вміє будувати інтригу», — подумала Оксана. Щоправда, вона ще не зрозуміла — чи схотіла б брати участь у його виставах, чи змогла б підпорядкувати своє незалежне життя цій жорстокій і такій слабкій людині.
— Хочу зробити офіційну заяву, — нарешті порушив мовчання Гайдук. — Оголошую, що з завтрашнього дня, — із суботи 22 липня 2084 року, — я йду у відставку. Це абсолютно добровільне, добре продумане рішення. Я залишаю всі посади, що їх обіймаю, і стаю звичайним рядовим громадянином України-Руси. І тоді, пані Оксано, через певний час я буду готовий дати вам нове інтерв’ю і відповім на питання стосовно мого приватного життя. Якщо тоді я становитиму для вас хоч якийсь інтерес…
І, піднявши голову й подивившись прямо в об’єктив камери, сказав:
— Це непросте для мене рішення, і я довго думав, перш ніж його прийняти. Але країна повинна відпочити від мене… а я — від країни. Нам потрібне оновлення держави. Моє рішення підтримали члени КОПОР-РАМ. Я підготував декрет про свою відставку і підписую його в присутності всіх телеглядачів і пана Оксана Нерубая — керівника моєї канцелярії.
Гайдук дістав із кишені френча аркуш паперу й розмашисто (потім коментатори скажуть — з відчаєм і рішучістю самовбивці) підписався.
— Іншим декретом я призначив пана Валер’яна Шморгуна Координатором держави. Новим міністром оборони призначений пан Антон Зігель. Також я затвердив склад Установчих зборів, які мають приготувати конституційні пропозиції й провести через рік, у жовтні 2085-го, вибори до Національних зборів. Україна-Русь, гідно пройшовши через випробування п’яти років військового режиму, вигравши дві війни і зміцнивши своє внутрішнє й міжнародне становище, починає новий етап свого державного життя. Але хочу попередити: армія не допустить повторного сповзання держави в помийну яму дрібного політиканства, розбрату і розгулу корупції. З цією метою створюється Вища військово-державна рада, до складу якої входять одинадцять генералів, на чолі яких стоятиме генерал Коваль. Ця рада буде гарантом державного ладу і порядку в країні. Також хочу подякувати всім тим, хто в нелегкий час стояв поряд. Прошу моїх опонентів, якщо зможуть, пробачити мені мої гріхи, помилки і несправедливість з мого боку…
Він замовк і запитально подивився на Оксану, яка також заніміла, не вірячи в реальність почутого.
— Чи будуть ще запитання, пані Оксано? — спитав Гайдук.
— У мене немає слів… я поки не можу коментувати щойно почуте, я шокована, але… але скажіть: чим ви будете займатися на… на добровільній пенсії? Рибалкою? Полюванням? Читати книжки?