— Вони вже прийшли, — повторила Назарова. — І більшість із них — не араби, не кримські татари, не іранці, а українці й росіяни. Якщо до Великої Темряви в країні існувало сто двадцять медресе й три ісламські університети, то сьогодні — понад чотириста, більшість з яких — підпільні, й шість університетів плюс недільні школи. В деяких навчальних закладах діють джихадисти, які готують кадри майбутніх терористів. Гламурна епоха принесла нам великі духовні втрати. Бо якби наші люди були добрими християнами, розуміли, що вони зраджують спадщину своїх предків, переходячи на бік фанатиків, ми не мали б цієї загрози. Агентство підготувало доповідь щодо проникнення джихадистів у всі сегменти суспільства. Інформацію прошу прочитати негайно після закінчення засідання РНБ, бо через годину після того текст буде знятий з комп’ютерів. Тому я повністю підтримую Ігоря Петровича — провести цей історичний акт у Києві як акт мобілізації нашого народу, його об’єднання навколо християнських цінностей. Як нагадування — хто ми, з якого коріння. Це буде дуже небезпечний захід з огляду на можливість широкомасштабних терористичних замахів. Але якщо відмовимось — ми програємо війну, ще не розпочавши битву.
Вона сіла тихо й непомітно, наче розчинилася у невеликій залі засідань, наче й не було її тут зовсім.
Гайдук пошукав очима військового губернатора Криму, генерала Селім-хана: той спокійно вдивлявся в екран лептопа, ніби не про мусульман щойно йшла мова, а про щось, що не обходило приземкуватого небагатослівного генерала.
І тоді не так різко, як Малахов, але й не так непомітно, як Назарова, підвівся міністр оборони Палій — розповнілий, з міцною шиєю, туго стиснутою коміром мундира, але все ще молодцюватий і рішучий; на засмаглому обличчі (щойно повернувся з Мексики, з курортної зони Канкун) — то була засмага блондинів — не коричнева, а яскраво-червона, швидко минуща, — білими, наче приклеєними смужками, виділялися брови. Палій надягнув парадний, оливкового кольору мундир генерала армії, з червоно-чорними нарукавними шевронами УНА на двобортному кітелі, перехопленому в талії — чи тому, що від неї залишилось — пасом, гаптованим золотим листям; ремінь був увінчаний спереду золотою клямрою-застібкою з круглою бляхою з двома перехрещеними мечами. З лівого плеча звисали золоті аксельбанти, на обшлагах рукавів сяяли п’ять золотих смуг-галунів. Козацькі малинові лампаси — дві вертикальні смуги — прикрашали генеральські штани.
— Українська народна армія повністю підтримує ідею Верховного головнокомандувача генерала армії Гайдука, — гучно вимовив Палій. — Доповідаю: в Збройних силах України-Руси нараховується вісімдесят один відсоток християн різних конфесій. Особовий склад розуміє, яка небезпека насувається на нас. Військо візьме участь у забезпеченні громадського порядку й роз’ясненні основних положень Акту Возз’єднання. Практично, ми вже пов’язані з Римом. Частина військових капеланів — греко-католики і римо-католики, які готові зробити свій внесок у цю святу справу. Пропоную: погодитись із пропозицією Верховного головнокомандувача і почати практичну підготовку до цієї історичної події. Дозвольте сісти?
«Що це з ним? — неприємно здивувався Гайдук. — Цей офіційний тон, цей розцяцькований парадний мундир, ця тупа готовність виконати наказ без спроби осмислити саму подію… Невже Леді розповіла йому?»
Він не помітив, як почав говорити генерал Селім-хан. Він мовив тихо, часто зупиняючись й погладжуючи обома руками сивіючу борідку, наче під час намазу.
— Було б добре, якби у цій події взяли участь також представники мусульманського духовенства, нехай допоможе їм Аллах… Думаю, що всі розуміють, що справжній іслам не має нічого спільного з шакалами-вбивцями, з джихадистами — цим породженням Сатани.
Він змовк, обвівши запитальним поглядом присутніх. Всі мовчали, бо не вірили Селім-хану. Про цього повільного чоловіка, вдягненого у плямисту куртку десантника з ледь помітною татарською золотою ТАМГОЮ — знаком терезів — на лівому рукаві, ходили лихі чутки. Селім-хан вважався нащадком самого Хаджи Селіма І Герая — могутнього кримського хана. Гайдук знав значно більше про свого союзника, але йому потрібна була підтримка Селім-хана, який обіцяв не виводити Крим зі складу України-Руси, не проголошувати самостійний Кримський халіфат, задовольнитися автономією. Селім-хан правив твердою рукою краєм, столицю якого переніс із Сімферополя до Бахчисарая, ближче до гір. Він відновив фортецю Ор на Перекопі, й першим об’єктом нового міста став монумент татарсько-української вічної дружби — бронзові постаті хана Іслама III Герая і гетьмана Хмельницького, обидва на конях — стремено в стремено — вирушають у спільний похід на північ. — Наш Центр політичної інформації імені Заура Хамзина відстежує всі прояви джихадизму й протидіє їм. Ми співпрацюємо з шановною пані Назаровою й надаємо НАВБ необхідну оперативно-агентурну допомогу. Але мирна і лояльна ісламська громадськість України-Руси, чисельність якої сягає п’яти мільйонів, просить звернути увагу на наші духовно-релігійні потреби. Меджліс давно передав на розгляд Ради менеджерів прохання-пропозицію про спорудження в Києві на майдані поміж Софійським і Михайлівським Золотоверхим соборами величної мечеті в пам’ять хана Батия…