Батько Леди, Рогнед Першин (тоді в гламурну, дотемрявну епоху часів Гетьмана Мазуна в моду в Україні серед чоловіків увійшли жіночі імена — Зой, Оксан, Наталь, Оль), хоч і не належав до найбільших олігархів України й не входив до складу Аеропагу, проте був помітним і процвітаючим бізнесменом — власником фабрики з пошиття мундирів для вищого військово-козацького керівництва держави й верховного чиновництва, яке хворіло на мундироманію: кожне міністерство, кожен департамент, кожне агентство, кожна найменша судова, податкова чи тюремна інстанція бажали обзавестися власного уніформою.
Процвітанню справи Р. Першина сприяли дві речі:
по-перше, він створив геніальну комп’ютерну програму крою, завдяки якій за кілька хвилин закрійна машина видавала акуратно розрізані геометричні фрагменти тканини (сукна, шерсті, неоперену чи кулевідпорної наноматерії), з яких пошивочна машина автоматично робила чудовий мундир;
по-друге, мундир генерала козацько-танкових військ — темно-зелений з чорними обшлагами і лампасами — сидів, як влитий на Гетьмані Махуні, завдяки чому Рогнед Першин став монополістом у державі з пошиття уніформи. Чорний із сріблом поліцейський мундир начальника Державної варти Мережка, темно-синій маршальський мундир Генерального прокуратора України І.О. Крейди і тисячі, тисячі інших витворів комп’ютерно-кравецького мистецтва були випродукувані фабрикою Першина. Навіть перший генеральський білосніжний мундир Гайдука, шитий золотом, був замовлений у тій самій фірмі, про яку Гайдук тоді ще нічого не чув.
Він не знав, що Першин за наказом Мережка вшиває в новенькі, сяючі рядами гудзиків та різнобарв’ям кантів мундири мініатюрні пристрої для прослуховування начальствених розмов й оцінки настроїв командного складу держави. Так батько Леди — чорнобородий високий (вона пішла в нього) степовик-половець із ледь помітним прижмуром азійських очей — став не лише багатою, а й дуже небезпечною людиною, причетною до найвищих таємниць держави, головним принципом якої була повна недовіра до своїх громадян, навіть з вищої керівної еліти.
Завдяки мундирам Першина була викрита в 2075 році змова полковників проти Гетьмана й знешкоджена спроба вбити лідера нації під час урочистого параду. Виконавців стратили, проте замовників злочину знайдено не було — мабуть, вони надавали перевагу не вітчизняним мундирам, а іноземним костюмам від Армані.
Леда, звичайно, нічого про це не знала, а жила в повному достатку з батьком (мати, непоказна жіночка, колишня швачка фабрики Першина, спилася після народження Леди й була відправлена до наркологічного санаторію в Ірпені), який ні в чому не відмовляв дочці. Леда запам’ятала своє дитинство, як безперервне існування в музеї, бо палац Першина, зведений на схилах Дніпра, нижче Аскольдової могили, був і справді перетворений на велетенську виставку військово-чиновницької уніформи різних віків і народів: тут можна було побачити голландських гвардійців, які, здавалося, зійшли з картин Рембрандта, китайських комуністичних генералів часів Третьої війни в Кореї, англійських колоніальних чиновників у Індії, російських статських радників, польських уланів 1939 року, народних комісарів УРСР перед розстрілом (їхній випраний і заштопаний одяг зберігся на складах НКВС), американських шерифів із Теннессі в кумедних капелюхах, німецьких СС-манів у чорних мундирах, витончений дизайн яких, створений модельєрами «Гуччі», викликав таємний захват Першина, совєтських комісарів держбезпеки — яскраво-сині кашкети з червоними околами, кітелі з зеленої шерсті й сині галіфе з «діагоналі» свідчили про впевнену безпощадну силу держави, італійських карабінерів у темно-синіх одностроях з червоними лампасами й білими портупеями, в темних плащах-накидках з розкішною, несподіваною оперно-червоною підкладкою, французьких тюремних наглядачів часів Фуше; в окремому залі експоновані були мундири українські, переважно виробництва фірми «Першин і Ко» і переважно дизайновані батьком Леди.
Маленька Ледочка, бігаючи серед запилюжених, пропахлих спеціальними хімікаліями манекенів, почувалася, як мала комашка, що потрапила до пронафталіненої шафи, і мріяла колись підпалити весь цей мотлох, щоб легше дихалось.