— Так, так, давайте, Номер Три! — жваво відгукнувся Капітан.
— Ось вони, прошу вас.
Це була коробочка з невеличкими паперовими трубочками, наповненими до половини висушеною подрібненою травою. Потім ще одна, менша коробочка з тонкими дерев’яними брусочками, кінці яких були заплямовані твердою коричневою фарбою.
— Навіщо все це їм? — здивувався Капітан. — Для якої це мети?
— Біля вогнища у безладді лежали такі ж самі паперові трубочки, але вже наполовину обгорілі. Згоріли саме ті частини, що були наповнені травою, — сказав начальник розвідки
— Не знаю, не знаю… дивні у них звичаї, у цих людей… Ще що? — поцікавився Капітан.
На підлозі лежали ще довгі лозини з обгорнутими навколо них пружними нитками, на кінці яких виднілися металічні гачки і вкриті червоним шматочки дерева. Поруч — кругла металічна посудина з довгим носиком і кришкою; в ній була вода.
— Складні для розуміння речі, — сказав після роздуму Капітан. — Так чи інакше все це дуже примітивно і не свідчить про високий рівень розвитку людей. А загальний вигляд зразків?
— Оголені, як і у нас, тіла, вкриті лише зшитими у вигляді циліндрів шматками легкої тканини, — доповів Номер Третій. — Міцно виявлені кінцівки типу рук і ніг. Але все це цілком однакове. Робити копії буде дуже легко.
— Гаразд, — погодився Капітан. — Номер Чотири, мені здається, що для прискорення можна взяти лише одного з них: особливої різниці я не бачу. Та її і взагалі не може бути в таких простих зразках. Якісь дикуни! Приготуйте штук п’ятнадцять копій і надсилайте їх групами по двоє. До діла, Номер Чотири!
— Так точно, Капітане.
— І не забудьте одягти на кожного з розвідників так само зшиті шматки тканини. Ми мусимо дотримуватися схожості в наших копіях.
— Так точно, Капітане, — знову відповів начальник інформації.
Розвідники винесли тіло одного з захоплених людей до другої каюти. Тут за командою Номера Четвертого вони почали готуватися до операції. Напружено й уважно вдивлялися в нерухому людину, поступово набуваючи її форми. Їхні краплиноподібні тіла стали вищими і вужчими, біля голови намітилася шия, витягнулися руки й ноги. Грубий зліпок людини ставав дедалі більш схожий з своїм прототипом. Намітилися риси обличчя, спочатку загальні, а потім індивідуальні, що точно повторювали оригінал.
Начальник інформації стежив за працею розвідників, не кажучи ані слова. Та це навіть було б зайве, бо він не мав жодного сумніву щодо наслідків підготовки. Спочатку ще можна було помітити деякі відхилення від форми, але потім чотирнадцять розвідників вже рішуче нічим не відрізнялися від людини, що лежала перед ними. Здавалося, що коли б вона могла подивитися на них, то побачила б чотирнадцятикратну цілковиту свою подобу, наче відбиту в безлічі дзеркал.
З майстерень принесли копії купальних трусів, також цілком однакові. Начальник інформації задоволено відкашлявся. Він дав останні вказівки:
— Увага! Зараз ви вирушите в експедицію. Ви будете просуватися до селища людей по двоє, з інтервалами у п’ять-шість хвилин. Таким чином, ви увіллєтеся до селища, не привертаючи до себе ніякої уваги, і змішаєтеся з іншими людьми. Ваше завдання: зібрати всю можливу інформацію про побут цих істот, яких, очевидно, потім доведеться знищити, якщо вони будуть опиратися вам. Розмовляти з людьми ви, звичайно, не зможете, бо не знаєте їхньої мови. Ви мусите покладатися тільки на вміння тонко й правильно поводитися, як і належить високоорганізованим істотам нашої планети, розумовий і культурний рівень яких незмірно вищий від так званих людей. І запам’ятайте ще: будь-яке ускладнення, суперечка з людьми може привести до провалу цілої експедиції, бо в разі поранення чи смерті когось з вас — ви це добре знаєте! — розвідник, як і кожен інший Молюск, набуває свого звичного, первісного вигляду. Не забувайте про це — і вперед, хоробрі Великі Молюски!
Розвідники, відсалютувавши, по двоє виходили з корабля. Начальник інформації провів їх поглядом і повернувся до Капітана. Він доповів:
— Експедиція розвідників-копій вирушила, Капітане.
— Гаразд, — відповів той, — Накажіть викинути оригінал з корабля, як і всі інші зразки. Потреби в ньому вже не буде. Ввімкніть індикатор!
Це був широкий екран, на якому слабо світилося мініатюрне зображення навколишнього пейзажу, прийняте ззовні. Видно було, як повільно пересувалися яскраво-червоні цятки, попарно, одна за одною. Це були розвідники, що вирушили в свою експедицію.