5. Зварич В. Нумізматичний словник. — Львів, 1972.
6. Клименко О., Клименко А. Римські монети І — III ст. н. е. на території Тернопільської та Чернівецької областей як джерело до вивчення ранньої історії східних слов'ян // Банківська система України: проблеми становлення та перспектива розвитку. Збірник тез доповідей. — Тернопіль, 1998. — С 60 - 61.
7. Котляр М. Грошовий обіг на Україні в епоху феодалізму. — К., 1971. -
8. Котляр М. Монети Київської Русі // Вісник НБУ. — 1995. — № 4. -С 57 - 61.
9. Котляр М. Шукачі та дослідники скарбів. — К., 1971.
10. Лучинский М. Деньги на Руси в IX — XII вв. — Казань, 1962.
11. Прошлое нашей Родины в памятниках нумизматики. Сборник статей. -М., 1977.
12. Романов Б. Деньги и денежное обращение // История культуры Древней Руси. Т. 1. — М.; Л., 1948.
13. Сотникова М. Сребреники Киевского клада 1876 г. // Нумизматика и сфрагистика. — 1968.— № 3. — С. 116 — 121.
14. Сотникова М. Нежинский клад сребреников 1852 г. // Нумизматика и сфрагистика. — 1971.— № 4. — С. 39 — 45.
15. Спасский И. Русская монетная система. — Л., 1961.
16. Спасский И., Сотникова М. Тысячелетие древнейших монет России. -Л., 1983.
17. Толстой И. Древнейшие монеты Великого княжества Киевского. — СПб., 1882.
18. Федоров-Давыдов Г. Монеты — свидетели прошлого. — М., 1985.
19. Ющенко В., Панченко В. Історія української гривні. — К., 1997.
20. Янин В. Денежно-весовые системы русского средневековья. Домонгольский период. — М., 1956.
Тема 3 Грошова система українських земель XIV — XVIII століть
3.1. Грошова система українських земель, що перебували у складі Польщі та Литви (XIV — XVI СТ.)
Карбування монет на українських землях відновлюється у другій половині XIV ст. На початку власного карбування монет Галицька Русь володіла розвинутим грошовим господарством, що підтверджується не лише знахідками монет допольських часів, а й існуванням системи кредитних відносин, яка виникла розвивалась на основі інтенсивної зовнішньої і внутрішньої торгівлі галицьких міст.
У Галичині після окупації її Польщею у 1349 р. Казимир III (1333 — 1370) і його наступники — Людовик Угорський (1370–1382), Владислав Опольський (1372 — 1378), Владислав Ягайло (1380 — 1434) — карбували у Львові срібні півгроші з гербом Галичини і написом «moneta Russie» (1337 — 1403) та мідні монети – пули (1351 — 1382), які випускались як дрібна розмінна монета для міської торгівлі (1 квартник — 6 — 8 пул).
Людовик Угорський (карбував галицькі монети у 1379 — 1382). Його руські півгроші (як і монети Казимира III) характерні незначною кількістю варіантів, їх емісія була нетривалою.
Розглянемо більш детально їх зовнішній вигляд і пов'язані з цим особливості. Отже, на аверсі вміщено герб Галицької Русі й Львова — лев, навколо якого, поміж крапковими обідками, — напис «moneta Russie», реверс — в оточенні 4 дуг — ініціал короля «L», легенда «Lodvici R. Ungarie» (Людовика, короля Угорщини). Вага монети — 1,12 г, розмір — 18-19 мм, проба — 875°.
Монетне карбування Владислава Ягайла за обсягом значно перевищувало карбування всього попереднього періоду. Якщо галицьких монет Казимира III, Владислава Опольського, Людовика Угорського загалом відомо 100 екземплярів, то руські й львівські півгроші Владислава Ягайла зустрічаються у досить великій кількості (близько 400 екземплярів).
За Ягайла відбувся перехід від карбування традиційної галицької монети, високопробних руських півгрошів, що не входили у польську монетну систему, до виробництва низькопробних, львівських півгрошів, які внаслідок своїх якостей могли перебувати у вільному обігу на всій території Польської держави, у складі якої перебувала й Галичина. У зв'язку з цим відбулись певні зміни у зображенні на зворотному боці — ініціали монетного сеньйора в обідку з 4 дуг змінено на державний герб Польщі — орла. За Владислава Ягайла поступово було ліквідовано залишки певної автономії Галичини, що, безумовно, відбилось на монетному господарстві цих земель.
Вага новокарбованої монети становила 0,95 г, розмір — 18-19 мм, проба — 875°.
У 1399 році відбулись зміни у польській монетній справі — було запроваджено півгроші більшого розміру. Рисунок нових львівських півгрошей — грубий і примітивний, рельєф — жорсткий і плоский, багато деталей втрачено. Легенди зазнали кардинальної переробки — напис лицьового боку «moneta Russie» («монета руська») змінено на «moneta Lemberg» (Lembur, Lemburd, Lemborg) («монета львівська»). Вага цієї монети — 1,58 г, розмір - 21-22 мм, проба — 875°.
Еволюцію грошового виробництва на теренах Галичини у XIV — початку XV ст. варто представити у порівняльній таблиці:
Півгроші Галицької Русі були типовими регіональними монетами, які обслуговували грошовий ринок цього регіону. Однак територія їх поширення була досить значною: Галицька Русь, Волинь, Поділля, Київщина, Польща, Молдова, що пояснюється широким розмахом міжнародних торговельних зв'язків Галицької Русі.
На думку М. Котляра, емісія галицьких монет зародилась на місцевому економічному грунті і лише за часом збіглась із захопленням Галичини Польщею. Випуск галицьких монет, таким чином, розпочався на початку 50-х років XIV ст. і тривав до 1414-1415 pp.
У 60-х роках XIV ст. відновлюється карбування монет у Києві в період правління князя Володимира Ольгердовича (1362 — 1394).
Монети Володимира Ольгердовича були введені до наукового обігу після давньоруських златників. У 1906 р. з'явилось повідомлення К. Болсуновського про знахідку скарбу з київськими монетами XIV ст. Відомо п'ять типів київських монет князя Володимира Ольгердовича.
Подамо характеристику кожного з них. Отже, перший тип монет. На аверсі вміщено княжий знак, на реверсі — в крапковому обідку — плетенка (орнаментальний мотив), довкола якої — легенда з ім'ям князя.
Певні відмінності є у монетах другого типу. Аверс залишено без міни (князівський знак), на реверсі — літера «К» у крапковому обідку або в обідку суцільної лінії, довкола — легенда.
Монети третього типу на реверсі вмішують зображення хреста в крапковому обідку або в обідку суцільної лінії, довкола — легенда, в основі якої — ім'я князя.
Брактеати {монети четвертого типу) містять зображення князівського знака, легенда на них відсутня.
Монети п'ятого типу — ті ж брактеати із зображенням хреста в крапковому обідку, легенда на них відсутня (у більшості випадків).
Перехід до карбування брактеатів був викликаний поступово зростаючою потребою грошового обігу Київської землі в монеті. Щодо техніки виконання, монети Володимира були примітивні. Учені вважають ці монети перехідним явищем. Вони не затримались надовго в грошовому обігу. Основними регіонами їх розповсюдження була Київська та Чернігівська землі, часом перебували ці монети в обігу Литовської держави.
Монети Володимира Ольгердовича знаходять у скарбах, у переважній більшості — з празькими грошима. Ці монети відображають одну з найменш досліджених епох в історії грошей України періоду феодалізму.
Майже кожен другий з українських скарбів XIV — XV ст. містив празькі гроші, про які ми згадували трохи вище. Вони були випущені на межі XIII і XIV ст. за правління чеського короля Вацлава II (вагою 3,7 г, діаметром — ЗО мм), виготовлені з високопробного срібла, ці монети досить швидко витіснили з грошового обігу Чехії, Польщі та інших сусідніх країн низькопробні і занадто легкі монети. До кінця XV ст. празькі гроші домінували на ринках Східної Європи.