Найціннішою з погляду мистецтва є купюра в 100 гривень. На лицьовому боці під написом «Українська Народна Республіка» впадає в око, насамперед, овальний вінок з квітів і плодів, що ростуть в Україні, з тризубом у центрі. Обабіч купюри: зліва — селянка в національному вбранні зі снопом пшениці й серпом у руці, яка символізує українське селянство. Обличчям вона нагадує Лесю Українку; справа — чоловік у фартусі поверх українського селянського одягу, що спирається на молот, обвитий лавром (символізує робітництво). Обличчя — відомого українського філософа Григорія Сковороди. Зворотний бік знака прикрашають дві колони, поверх яких розміщені стилізовані квіти. У центрі — лавровий вінок, у середині якого — тризуб. Справа і зліва в розетках — число «100», нижче — текст закону. Поле біле, сіткою бузкового кольору. Цей білет — найкращий у серії грошей Г. Нарбута.
500 гривень, виготовлені за проектом Нарбута, містять зображення голови жінки з античним профілем у вінку з квітів, що символізує відродження України. Від неї розходяться промені. Обабіч зображено тризуб у пшенично-волошковому та квітково-плодовому вінках. На звороті на тлі тризуба — витяги із закону, інші написи й зображення. Число номіналу виконано тим самим квітковим орнаментом, що й на 10 гривнях.
Стиль виконання — так звана українська антика. Зразки тризуба, вміщені на купюрі, характерні для українських вишивок.
У час Гетьманату в обігу перебували також білети Державної Скарбниці номіналами 50, 100, 200, 1000 гривень, на яких містились і відрізні купони, які при потребі відрізались і використовувались як законний платіжний засіб.
На той час інфляція набула катастрофічних розмірів, і вартість паперових грошей падала. Ось чому уряд гетьмана наказав виготовити якомога більше купюр у 1000 і 2000 гривень. Малюнки цих грошових знаків виконав І. Мозалевський. На них уже була назва «Українська Держава» (так при Скоропадському називалась Україна).
На білеті у 1000 гривень уміщено старий герб Києва: у центрі — лавровий вінок, запозичений з панегірика 1622 року, присвяченого пам'яті Петра Конашевича-Сагайдачного.
100гривень.УНР, 1918 p.
Щодо 2000 гривень, то ця купюра нічим особливим не відрізняється — була дуже схожа до 1000 гривень. Навіть при загальному огляді цих грошових знаків розуміємо, що вони належать одному авторові.
Як і попередній випуск, гривні друкувались у Берліні, але не точно за ескізами. Німецькі друкарі свавільно змінювали колір тощо. Це погіршувало вигляд грошей.
Нові паперові гривні (1000, 2000 гривень) були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року — за 59 днів до падіння Гетьманщини.
У період Гетьманату було виготовлено ще кілька проектів поштових марок, які мали «ходити на рівні з дзвінкою монетою». Відомі проекти 10 шагів (з портретом українського князя Костянтина Острозького) та 40 шагів (з портретом Петра Дорошенка), виконані Г. Нарбутом, але в обіг вони випущені не були.
Після переходу влади в Україні у листопаді 1918 року до Директорії на чолі з В. Винниченком та С. Петлюрою основною грошовою одиницею відновленої Української Народної Республіки знову було проголошено гривню.
Міністром фінансів уряду Директорії було обрано Б. Мартоса. 4 січня 1919 р. видано закон, спрямований на стабілізацію грошової системи України.
Згідно з цим законом було необхідно:
• встановити єдину (уніфіковану) грошову систему в Україні;
500 гривень.УНР, 1918 р.
• припинити дію грошових засобів іноземних держав як засобів платежу в Україні;
• вилучити з обігу російські царські, думські гроші (окрім дрібних номіналів);
• провести обмін усіх російських грошей на українські до 15 лютого 1919 р.
Проте з великим запізненням згідно із законом Директорії УНР від 4 січня 1919 року українські гроші було визнано єдиним законним засобом виплат на території України. І хоч українська влада швидко втратила більшу частину території, все ж українські гроші мали більшу купівельну вартість, аніж «керенки», більшовицькі рублі чи «денікінки». Українські карбованці на звільнюваних територіях звичайно вимінювали за 4 радянські чи денікінські рублі. Щоб підвищити функціональне значення українських грошей і довіру до них у населення, Б. Мартос час від часу випускав на ринок значну кількість цукру, борошна, спирту та інші продукти, які були в розпорядженні уряду.
250 карбованців. Українська держава, 1919р.
Становище внаслідок проведення цих заходів дещо стабілізувалось.
1 березня 1919 року Мартос пішов у відставку, а новим міністром фінансів став В. Кривецький, а згодом — О. Чижевський.
У період Директорії було випущено п'ять грошових знаків: 10 крб.; 25 крб; 100 крб. (народна назва — «богданівка» — зображення Б. Хмельницького); 250 крб. (народна назва — «канарейки» — водяні знаки — зірки жовтого кольору); 1000 крб. — найвищий номінал (народна назва — «рябі», «гетьманки» — зображення жінки з булавою).
Законним платіжним засобом на теренах України були облігації внутрішньої позики. Основні їх номінали 50, 100, 1000 грн., випущені в Берліні.
Розмінні монети — шаги — у формі марок. Народна їх назва — «метелики». На звороті був напис: «Ходить на рівні із дзвінкою монетою».
З карбованці. ЖМУ.
1000 карбованців. Українська держава, 1919 р.
Коли на базарі вітер виривав з рук жінок ці клаптики паперу розміром 24 на 30 мм, вони спересердя казали: «Де там ходить — літає, наче метелик». Їх випускали номіналами 10, 20 (проект А. Середи), 30, 40, 50 (проект Г. Нарбута).
Враховуючи складну політичну ситуацію, яка була на той час в Україні, певних труднощів зазнавала й грошово-фінансова політика держави, посилився брак грошей на місцях. Тому окремі міста друкували власні гроші — так звані грошові знаки органів місцевого самоврядування з різними назвами (бони, чеки, розмінні знаки, розмінні білети) у багатьох містах України.
Зокрема, на Волині свої гроші друкували Кременець (розмінні білети вартістю 1, 2, 5 карбованців), Дубно (чеки вартістю 10 карбованців), Луцьк (розмінні знаки — 20 гривень), і у Галичині — Золочів (5 і 10 гривень), Тернопіль (бони — 2, 10, 20, 50 гривень), Збараж (бони — 1, 5,10 гривень), Сокаль (бони — 1 гривня).
20 листопада 1920 року за наказом Симона Петлюри уряд Директорії припинив свою діяльність, отож і відпала потреба у власних грошах.
Усього за часів існування Української держави випущено 24 грошових знаки. З них три — за час існування Центральної Ради, 16 — Гетьманату, 5 — Директорії.
У Державній друкарні Берліна було випущено 10 білетів Державної скарбниці — сім за проектом Г. Нарбута, два — І. Мозалевського, один — В. Кричевського.
Українські гроші виготовляли в Києві, Берліні, Кам'янці-Подільському, Станіславові. У розробці ескізів брали участь відомі українські художники — Нарбут, Мозалевський, Красовський, Кричевський, Романовський, Золотов, Приходько, Середа.