З випуском цієї серії прослідковується намагання командування УПА уніфікувати біфонну систему на основі «Волинської серії» й при можливості перетворити її на загальноукраїнську.
«Волинська серія» була найдовговічнішою. Окремі її номінали 150, 200, 300 крб. постійно передруковували аж до 1950 року.
У 1947 — 1951 pp. біфони продовжували відігравати важливу роль у поповненнях повстанського бюджету, хоч їх випуск у зв'язку з важкими умовами підпілля значно скоротився.
Для пропагандистського забезпечення роботи щодо поповнення повстанського бюджету під час Великодніх свят керівництво ОУН ухвалило рішення про випуск спеціальних грошових квитанцій — великодніх біфонів, що вперше з'явились у Галичині в переломному і важкому для повстанців 1947 р. У народі їх називали «писанками». Для великодніх біфонів характерним є поєднання релігійного та політичного аспектів боротьби за волю України.
1952 — 1955 pp. охоплюють останній період діяльності ОУН. Біфони в той час випускали в дуже обмеженій кількості, і про них можна говорити лише як про виняток.
Відповідальними за виготовлення біфонів були референтури пропаганди крайових та окружних проводів ОУН. Кліше для грошових документів виготовляли так звані «технічні ланки», які структурно входили до названих референтур. Потім кліше надходили безпосередньо в підпільні друкарні, де згідно із замовленнями підрозділів друкували певну кількість грошових документів.
Існували такі підпільні друкарні:
Використання біфонів у фінансово-господарській діяльності повстанців дало змогу командуванню ОУН—УПА за порівняно короткі терміни мобілізувати для своїх потреб значні матеріальні ресурси. Ці грошові документи також ефективно забезпечували юридичні й морально-етичні аспекти взаємовідносин повстанців і місцевого населення.
На сьогодні гроші ОУН—УПА — велика рідкість у грошових збірках колекціонерів. Оскільки такий білет, виявлений НКВС під час обшуку, міг коштувати власникові та його родині життя.
ВИСНОВКИ
Грошові документи ОУН — біфони — сягають корінням у практику фінансової діяльності громадських організацій суспільно-політичної, просвітницько-педагогічної релігійної та іншої спрямованості, які діяли в Галичині наприкінці XIX — початку XX cm.
- друкувались грошові документи впродовж 1942 — 1950 pp. у підпільних друкарнях 0VH.
Талановиті художники засобами графіки зуміли охопити не лише всі етапи боротьби, а й провести історичні паралелі з визвольними змаганнями в Україні у 1917 — 1920 рр.
Безпосередню участь у їх виготовленні брав відомий художник-графік Ніл Хасевич.
Відомо близько 125 грошових документів на патріотичну тематику з традиційними повстанськими гаслами, приурочених до пам'ятних свят і важливих подій в історії українського державотворення.
Українські грошові документи — біфони — періоду визвольної боротьби 1942 — 1957 pp. — унікальні зразки грошей новітнього періоду історії. України.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Біфони (бофони, бифони) — національно-самобутні грошові документи підпілля, що поєднували агітаційно-пропагандистську та фінансову функції, поширювались на території, яка сягала рівня середньої європейської держави; існували понад 10 років і є цінними документами для вивчення історії ОУН - УПА.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Чому, на вашу думку, саме Галичина стала "вихідною базою" для боротьби проти окупаційних режимів Німеччини та СРСР у ході Другої світової війни?
2. Де вперше з'явились біфони?
3. Дати опис зовнішнього вигляду грошових документів ОУН — УПА.
4. Вказати мету друку біфонів і поширення їх серед населення.
5. Що таке «партизанські гроші»?
6. Які зміни відбулись у рисунках біфонів після розколу в ОУН (1942 р.)?
7. На який час припадає завершення випуску біфонів?
8. Які підпільні друкарні займались виготовленням гроиіових документів ОУН — УПА?
9. Хто з відомих художників брав участь у розробці ескізів біфонів?
10. Довести, що біфони — унікальне явище в історії грошей новітнього періоду історії України.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Бар М., Зеленський А. Війна втрачених надій: український самостійницький рух у 1939 — 1945 pp. // Український історичний журнал. — 1992. — № 6.
2. Гайдай О. Біфони. — Тернопіль, 1995.
3. Клименко О. Грошові документи ОУН — УПА (біфони) перших років німецької окупації Галичини (1941 —1943 p.). // Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку. Збірник тез та доповідей. — Тернопіль, 1998. — С. 14 - 15.
4. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж — Нью-Йорк — Львів, 1993.
5. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. — Львів, 1995.
6. Мірчук П. Історія УПА. — Львів, 1991.
7. Турченко Ф. Новітня історія України. Ч. 2. — К., 1995.
Тема 9 Грошові реформи 1947 та 1961 років у СРСР. Виготовлення ювілейних монет
9.1. Грошова реформа 1947 року
У повоєнний період (до 1947 р.) у грошовому обігу українських земель, що були у складі СРСР, перебували такі грошові одиниці:
•копійки - 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20;
•казначейські білети - 1, 3, 5 руб.;
•банківські білети - 1, 3, 5, 10 червінців (1 червінець = 10 руб.).
Здійснення перших трьох п'ятирічних планів призвело до інфляції, яка мала прихований характер через відсутність у радянському господарстві вільного ціноутворення і наявність примусового міжнародного курсу радянського рубля (внаслідок монополії у зовнішній торгівлі).
Значно підірвала грошову систему СРСР і Друга світова війна. Необхідні були зміни.
Тому 14 грудня 1947 року було опубліковано Постанову Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) «Про проведення грошової реформи і відміну карток на продовольчі та промислові товари». У ході реформи були випущені нові паперові гроші, що обмінювались на старі у співвідношенні 1 : 10.
В обігу були збережені попередні, старого випуску монети.
Під час проведення реформи гроші обмінювались таким чином: за банківськими вкладами до 3 тис. руб. обмін проводився у співвідношенні 1:1; вклади від 3 до 10 тис. руб. скорочувались на 1/3, а вклади понад 10 тисяч — на 2/3. Найбільше постраждали ті, хто зберігав великі грошові заощадження «на руках».
Одночасно з проведенням грошової реформи в країні було скасовано карткову систему і підвищено ціни на товари і послуги.
Грошова реформа 1947 року ліквідувала наслідки війни у сфері грошового обігу. Було дещо відновлено вартість рубля, зміцнено його роль як міри вартості та засобу обігу.
Хід реформи на прикладах представлено у таблиці:
28 лютого 1950 року було проведено нову грошову реформу, яка стосувалася виключно міжнародного курсу рубля. До того часу курс рубля визначався на основі американського долара і був установлений у розмірі 5 рублів 30 коп. за 1 долар США. Відтоді радянський рубль відійшов від цього і був переведений на золоту основу. Вміст золота був підвищений з 0,167674 г до 0,222168 г. Ця зміна курсу рубля відбилась переважно на грошових розрахунках із країнами—сателітами СРСР, які дещо від цього втратили.