У другій половині XIX ст. мюнц-кабінети були створені при Одеському і Чернівецькому університетах. Активну участь у їх створенні та діяльності взяли В. Іконников, В. Антонович.
В Одесі першими організаторами нумізматичних досліджень, власниками нумізматичних колекцій, авторами праць про античні монети в Україні були І. Бларамберг та І. Стемпковський, а з 1839 року нумізматичні дослідження велись під егідою Одеського товариства історії та старожитностей.
1859 року було ухвалено урядове розпорядження про відправлення всіх знайдених на території України скарбів у Санкт-Петербург на розгляд Імператорської Археографічної комісії. Надходження монетних знахідок до Київського мюнц-кабінету зменшилось, хоча повністю не припинилось, як цього бажало російське самодержавство.
Проте окремі топографічні зведення знайдених монетних скарбів та окремих монет на території України зробили В. Антонович, М. Біляшів-ський, В. Данилевич, В. Шугаєвський.
У 1872 — 1906 роках мюнц-кабінет Київського університету очолив В. Антонович — відомий учений, історик, археолог. Це була «золота доба» відомої монетної збірки. За той час колекція збільшилась майже вдвічі і на 1906 рік налічувала близько 60 тис. монет і медалей.
1898 року під час ремонту підлоги Успенського собору Києво-Печерської лаври було знайдено сховок, який містив велику кількість монет загальною вагою майже 18 пудів. На думку дослідників, це була монастирська казна, що накопичувалась упродовж XVI—XVII ст., або частина військової каси гетьмана І. Мазепи.
Хоча у Києві були всі умови для збереження і наукового опрацювання лаврського скарбу, тодішня влада 1899 року майже примусово забрала його до Ермітажу. Це — 6198 золотих монет і медалей, 9890 срібних монет!
На початку XX ст. у Києві існували ще дві музейні збірки монет, які належали церковно-архітектурному музею та Київському художньо-промисловому і науковому музею.
З початком XX ст. нумізматичні дослідження в Україні поширились щодо вивчення грошового обігу в козацько-гетьманській державі XVII — XVIII ст. У цій галузі досліджень плідно працювали вчені М. Єршов, М. Петровський, М. Слабченко, І. Крип'якевич.
Відомий учений В. Шугаєвський у 1927 — 1933 рр. очолював секцію нумізматики, яка діяла у Києво-Печерській лаврі.
У Львові на досить високий рівень було поставлено колекціонування і наукове опрацювання монетних знахідок. Так, до 1939 року у Львові нараховувалось понад 20 великих нумізматичних збірок. Найбільшою серед них була збірка польських князів Любомирських. У Львові вона перебувала до 1945-го, згодом, разом зі своїми власниками збірка переїхала до Вроцлава (Польща). Свої колекції монет мали Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка, Народний дім.
Учень И. И'-І. Еккеля — Готфрід Уліх викладав у Львівському університеті перший в Україні курс нумізматики.
1949 року колекцію монет, медалей, орденів колишньої Духовної академії (близько 10 тис. екземплярів), яка перебувала у віданні Києво-Печерського заповідника, було передано Центральному історичному музею (ЦІМ).
1969 року на території Лаври відкрито філію ЦІМу — Музей історії коштовностей УРСР, в якому відділ нумізматики нараховує понад 70 тис. екземплярів.
1995 року цей відділ з усіма фондами переведено до будинку Національного музею історії України.
Національний музей історії України володіє єдиною у світі золотою серією медалей із портретними зображеннями королів Польщі.
Головними осередками нумізматичних досліджень на сьогодні в Україні є нумізматичні відділи історичних музеїв згаданого вже Києва, а також Одеси і Львова, де нумізматична колекція містить понад 70 тис. екземплярів.
Гроші, а саме — монети, є одним з важливих джерел у вивченні економічної історії, зокрема, товарно-грошового обігу в різні історичні періоди.
Найповніші уявлення про грошовий обіг на окремій території дають скарби.
Монетні скарби деякою мірою відображають соціально-економічні процеси і, в свою чергу, є наслідком цих процесів.
Разом з писемними джерелами вони дають наочну картину міждержавних, торговельних, політичних, культурних зв'язків; допомагають майже повністю і точно відновити грошову систему, яка була поширена на даній території, з'ясувати співвідношення між номіналами, систему грошової лічби.
Знання історичного становлення та еволюційного розвитку грошей — ключ до пізнання глибинних теоретичних проблем, що повною мірою розкривають їх суть і сучасне застосування.
КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ
Гроші кредитні — неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин. Основною формою кредитних грошей є банкноти.
Гроші неповноцінні — розрізняються за характером випуску і закономірностями обігу. За цими ознаками всі форми неповноцінних грошей поділяються на два види: бюджетні та кредитні.
Гроші паперові — це нерозмінні на металеві гроші знаки вартості, які випускаються державою для покриття своїх затрат і визнаються обов'язковими до прийому за всіма видами платежів. Бувають готівкові, депозитні, електронні гроші. Грошова система — встановлена державою форма організації грошового обігу та емісії національних грошових знаків. Держава визначає назву грошової одиниці, масштаб цін, види грошових знаків в обігу і порядок їх емісії, характер забезпечення грошей, форми безготівкового платіжного обігу, курс національної валюти щодо іноземних валют. Основними елементами грошової системи є:
найменування грошової одиниці;
масштаб цін;
валютний курс;
види грошових знаків, які мають законну платіжну силу;
•регламентація безготівкового обороту;
•державний апарат, який здійснює регулювання грошового обігу.
Основним органом регулювання грошового обігу є банківська система.
Гурт— обріз монети, її ребро (англ. — еdge, фр. — trапсhе, нім. — kante).
Гуртовий напис — зазначення на ребрі монети її ваги і проби. На російських монетах з'явились у 1714 році.
Донатива (від лат. dono— дарую) — назва золотих і срібних монет, карбованих вартістю від 0,5 до 10 дукатів. Карбування проводили заможні польські торговельники міст (Гданськ, Торунь) з нагоди відвідання їх королем. Донативи відомі з останньої чверті XVII ст. (1685 р.).
Емісія (лат. етissіо — випуск) — випуск в обіг грошей як у готівковій, так і безготівковій формах. Призводить до збільшення грошової маси в обігу. Емісія виправдана тільки за умови зростання обсягів виробництва. Емісію грошей проводять емісійні банки.
Купюра (фр. соириrе, сиреr— відрізати) — найменування номінальної вартості паперових грошей, банкнот, цінних паперів (акцій, облігацій).
Лігатура — домішок металів (наприклад міді) до золота чи срібла для надання сплавові більшої твердості (або здешевлення). Лігатуру застосовували при карбуванні монет, виготовленні ювелірних виробів тощо.
Монетна справа — операції з карбування і випуску монет в обіг.
Монетна стопа — кількість монетних одиниць, карбованих з визначеної ваги чистого грошового металу (з гривні, марки). Збільшення кількості монетних одиниць з певної ваги чистого грошового металу призводить до зменшення ваги цього ж металу в монетній одиниці, а тим самим — до зменшення монетної стопи.
Монетний двір — підприємство для карбування монет, виготовлення орденів, медалей та інших державних металевих відзнак.
Скарб— певна сума зібраних разом металевих монет,
які заховані в землі, дуплах дерев, під фундаментами будинків тощо. Скарби були засобом збереження грошей у виняткових обставинах (під час воєн, стихійних лих).