Функції грошей —
• міра вартості;
•засіб обігу;
•засіб нагромадження або утворення скарбів;
•засіб платежу;
•світові гроші.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. — К., 1963.
2. Воронов Ю. Страницьі истории денег. — Новосибирск, 1986.
3. Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 1996.
4. Гарбуз Б. Нумізматична колекція Національного музею історії України //Вісник НБУ. — 1995. - № 3. — С. 84 - 90.
5. Гловінський Е. Гроші // Енциклопедія українознавства. Т. 2.— Львів, 1992. - С. 447 - 450.
6. Голуб Г., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші. Кредит. Банки. — Львів, 1997.
7. Из истории денег // Украина-бизнес. — 1995. — № 6. — С. 3.
8. Козлов Г. Теория денег и денежного обращения. — М., 1946.
9. Котляр Н. Кладоискательство и нумизматика. — К, 1974.
10. Кучеренко Э., Мошнягин Д. Нумизматика в школе. — М., 1968.
11. Потин В. Нумизматика и история денежного обращения. // Деньги и кредит. — 1988. — № 3. — С. 67 — 69.
12. Потин В. О названиях монет // Деньги и кредит. — 1988.— № 8. - С. 77 - 80.
13. Пруссова Л. Экономика в вопросах и ответах. — К., 1998.
14. Федоров-Давьідов Г. Монетьі — свидетели прошлого. — М., 1985.
15. Фенглер, Гироу, Унгер. Словарь нумизмата. — М., 1993.
16. Щелоков А. Свидетели истории. — М., 1987.
17. Янин В. Изучение вспомогательных исторических дисциплин // Очерки истории науки в СССР. Т. 2. — М., 1960.
Тема 1 Монетне виготовлення в добу античності, середньовіччя та нового часу
Говорячи про монетне виготовлення в цілому, не можна не торкнутися питання техніки виготовлення монет.
1.1. Техніка виготовлення та класифікація випусків монет
Монета має два боки: лицьовий — аверс, зворотний — реверс. Ребро монети (обріз) має назву «гурт».
Відомі два способи виготовлення монет:
лиття;
карбування.
Лиття у більшості випадків застосовувалось при виробництві великих мідних монет, карбувати які було досить складно.
Техніка лиття розвивалась в Ольвії у VI ст. до н. е. і Стародавньому Римі у IV ст. до н. е. (незалежно один від одного).
Відливання монет відбувалось групами. Після цього литники розрубувались і на місці розрубки залишався слід. Форми для лиття виготовлялись з глини. Форми складались з двох половинок, у результаті зміщення яких монета іноді набувала неправильної форми гурту.
Карбування — найпоширеніший спосіб виготовлення монет.
Необхідними інструментами для карбування були: ковадло, молот, кліщі, щипці, штемпелі лицьової і зворотної частин, на яких вирізано те чи інше зображення. Монетне коло раніше відливалось у певній вазі й розмірі. Ударом штемпеля по монетному колу негативне зображення штемпелів наносилось на монету. Нижній штемпель був врізаний у ковадлі й мав більш глибокий рельєф. Верхній штемпель мав циліндричну форму і накладався на монету. Весь процес карбування однієї монети тривав близько 6-7 секунд.
У добу античності карбування монет велось одним штемпелем (карбували лише лицьовий бік — аверс).
Загалом, монети карбувались двома штемпелями — для виконання зображення на аверсі та реверсі.
Цікавим є питання щодо видів випусків монет. Їх налічується три:
регулярні (випуски монет, котрі постійно перебувають в обігу, емісія яких періодично поновлюється);
пам'ятні або ювілейні (випуск яких приурочено до знаменної державної події);
подарункові або донативні (їх емісія досить незначна, оскільки призначені вони суто для подарунка; наприклад, главі однієї держави, який перебуває з візитом у цій країні).
1.2. Монетне господарство античної Греції
Важливе місце в історії грошей України займає вивчення історії грошей античних держав Греції та Риму, оскільки слов'янські племена, що проживали на території сучасної України, мали жваві торговельні відносини з купцями — представниками цих держав. Останні навіть заснували міста-колонії у Північному Причорномор'ї. В новітній час археологами під час розкопок виявлено велику кількість грецьких і римських монет, які поширювались на наших землях у VI ст. до н. е. — IV ст. н. е.
Перші монети на території античної Греції з'явились у І тис. до н. е. Як найбільші центри поширення монетної справи дослідники виділяють острови Лесбос, Егіни, Сіракузи.
Причинами, що сприяли такій ранній появі монет, називають зростаючий розвиток товарного виробництва і пожвавлення торгівлі.
Стародавні монети карбувались з електру — природного сплаву золота і срібла, що добували в долині ріки Пактола, у горах Тмола і Сіпіла в Малій Азії.
Афіни володіли найбільшими родовищами срібла і тому переважали сусідів щодо можливостей випуску грошей. Основна маса афінських монет із зображенням голови Афіни Паллади і сови виготовлена зі срібла з родовищ Лавріона.
На цих монетах ніколи не позначали їх номіналів, але завжди відрізняли за зображенням, розміром, вагою.
Монетних систем античності існувало досить багато. Серед найпоширеніших виділяють такі: мілетська, фокейська, перська, егінська, евбейська, аттична, корінфська (розглянемо їх детальніше за Табл. 1.}
Таблиця 1
1. Статер, срібло, Корінф, близько 400 р. до н. є.
2. Статер, золото, Рородс, близько 400 р. до н. є.
3. Тетрадрахма, срібло, Амфіполіс, близько 400 р. до н. є.
4. Драхма, срібло, Аргос, близько 360 р. до н. є.
5. Дідрахма, срібло, Олімпія, близько 360 р. до н. є.
6. Зображення богині Афіни, Афіни
7. Зображення сови, Афіни
Одна з монет аттичної системи — обол — мала ритуальне призначення. За давніми віруваннями, греки клали в рот померлому срібну монету (так званий «обол мертвих») — як плату за переправу через р. Стікс у потойбічне царство Гадеса.
1.3. Монети міст — колоній Північного Причорномор'я
У середині VIII — VII ст. до н. е. на узбережжі Чорного моря в пошуках вільних земель, ринку збуту товарів, вигідних партнерів для ведення торгівлі, шукаючи надійного притулку після поразок у політичній боротьбі в Елладі, прибувають греки — колоністи. Одним з перших грецьких поселень, що виникає на березі Бузького лиману, яке пізніше перетворилось на багате місто–державу, виникає Ольвія (у перекладі з грецької мови — «щаслива»). У VI—V ст. до н. е. розбудовуються такі грецькі міста-держави, як Херсонес,Пантікапей, Тіра, Феодосія, Танаіс.
Основу господарства тут становило ремесло і торгівля. Саме торгівля, що досить швидко й успішно розвивалась у цих містах, сприяла водночас і розвитку товарно-грошових відносин цих територій.
Примітивні форми грошей у грецьких містах-колоніях на рубежі VIII —VII ст. до н. е. поступаються монеті, яка полегшувала купівлю.
Одним із важливих пам'яток архаїчного і матеріального духовного побуту колоністів є оригінальні грошові знаки у вигляді наконечників стріл. «Стріли» були поширені в багатьох античних поселеннях, що свідчить про початкову спільність культурних традицій та економічних інтересів грецького поселення.
Першими монетами, карбованими тут у VI ст. до н. е., є монети з електру.
Згідно з дослідженнями Л. Я. Казаманової, у грошовому обігу міст Північного Причорномор'я склались дві стійкі тенденції. Одна з них — традиція використання найдешевшого металу — міді. Друга тенденція відображена в концепції приватного випуску грошей, яка прослідковується вже з моменту появи «стріл». Так визначився подвійний характер емісії в цих містах: державний і приватний. Для прикладу, в Ольвії довгий час випускали монети без додаткових імен чи знаків. Це монети полісних або приватних випусків. У Тірі карбування монет було зосереджене майже виключно в руках держави. На противагу їй, Ольвія постійно використовувала приватних осіб для міського карбування (правове становище й організація приватних випусків є ще не повністю вивчені), які для цього об'єднувались у гільдії з кількох осіб.
В Ольвії монетне виготовлення почалось ще у VI — IV ст. до н. е.
Перші монети мали назву «аси» із зображенням на аверсі голови богині Афіни чи Деметри, а на реверсі — орла, що несе в кігтях дельфіна. Цікаво, що ці монети за своїм виглядом нагадували дельфіна.
У наступні століття, а саме у III — середині І ст. до н. е. в Ольвії карбували мідні монети із зображенням голови бога Геракла, богині Деметри.
З II ст. до н. е. Ольвія перебуває у складі Скіфської держави.
Тому на території Ольвії йде випуск царської мідної монети, а з І ст. до н. е. в Ольвії виходить так звана міська монета.
Одночасно з появою монет в Ольвії розпочато монетне виготовлення в місті Пантікапей (друга половина VI ст. до н. е.). У той період виготовляють монети зі срібла із зображенням на аверсі лева, на реверсі — квадрата, на якому пізніше з'явився напис: «РА», «РАN· (у значенні «Пантікапей»).
У IV ст. до н. е. у Пантікапеї відбувається випуск золотих монет — статерів.
На початку III ст. до н. е. успішний розвиток грошового господарства Пантікапея змінюється грошовою кризою (зникають золота й срібна монети, в обігу перебуває лише мідна).
У Херсонесі в періоди кризи жреці богині Діви мали право періодично виконувати функції монетних магістратів.
Храми, що володіли значними багатствами, могли виступати як повноправні емітенти в ті моменти, коли місто відчувало брак грошових коштів.
У 30-х роках IV ст. нашої ери монетне виготовлення античних міст — колоній у зв'язку зі знеціненням монет і переходом до натурального господарства взагалі припиняється.
Монетна справа античних міст Північного Причорномор'я — одна з найбільш цікавих і яскравих сторінок у нумізматичній історії античної епохи.