Ходженнє маскованих з козою: правдоподібне сполучен- нє римського новорічного обряду з свійським «полазни-
23
ком» — козою, що приносить урожай* («де коза ходить, там жито родить, де коза туп-туп, там жита сім куп» і т. д.).
Ходженнє з плугом і засіваннє збіжем на новий рік, з таким же значіннєм, і под.
З новорічних звичаїв звертають на себе деякі обряди звязані з огнем. Сміттє, що не виносилося з хати від святого вечера, «щоб не винести з ним разом і долі»; на новий рік палять і димом підкурюють садові дерева. Цікаві також заходи для забезпечення врожаю садовини: дерева мажуть тістом, або перевязують, а неродючі страшать: господар постукує сокирою дерево, ніби збираючись рубати; хтось з родини, ставши за деревом, проситься іменем дерева і обіцяє добре родити; господар годиться почекати, і по сім дерево чим небудь перевязують.
Круг весняних обрядів розпочинається вигляданнєм і викликаннєм весни. Се зісталось тепер в слабих останках в дитячих та дівоцьких грах і забавах, але мало колись зовсім поважне значіннє. Від Благовіщення, коли «отви- рається земля і рушиться вода» будиться всяка живина, і господар виганяє на волю весь свій живий інвентар,— починаються обряди вегетаційні, призначені на викликаннє буйного поросту, вег'етації в природі. Останки сих незвичайно старинних, архаічних церемоній, котрих значіннє відкривається з порівняння з відправами ріжних примітивних народів (особливо австралійських), заціліли головно в вели- кодних грах: під формою великодних забав молоді заховалось те, що духовенство не викорінило як поганство. Хороводи і танці, котрих останки тут бачимо, мали метою розбудити і піднести сили природи, продукційну енерґ'ію породу і поросту. Земля знов очищується огнем, мороз і смерть відганяються ним. Містична церемонія похорону Коструба, мабуть, стоїть в звязку з сим проганяннєм зими. Натомість церемонні обливання або кидання до води, ще практикуються в сім часі в ріжних формах і при ріжних нагодах, подібно, як і у инших примітивних народів (напр. у американських
24
Індіян) разом з ідеєю очищення містять мотиви розродження, плодючости й щастя.
В великодних звичаях звязаних з «дорою» (свяченим) цікаві останки заклять і благословень подібних до різдвяних, таке ж наділюваннє святочною стравою членів роду, і поруч того знов величне свято померших: приношеннє на гроби великодньої страви, оплакуваннє недавно померших, ріжні відправи на честь предків. Так само як на святах новорічних (різдвяних) на великодних також обходили людей ватаги «волочобників» з подібними величаннями, віщуваннями, врожаю, богацтва, щастя в життю, особливо молодшим членам родини: парубкам і дівчатам. Се стояло в звязку з весняним паруваннєм молодежи, що проходило у весняних і літних грах і забавах, а закінчувалось осінним періодом весіль.
Коло свята св. Юрія (Юрай, Урай, Рай), патрона худоби і пастухів з одного боку, вояків, їздців, ловців — з другого, заціліли ріжні останки свят розбудженої природи, розпочатого веснування і відкриття воєнного сезону. Юрий «відмикає небо» на дощ, на росу. Він по полю ходить, хліб, жито родить. Роса того дня має цілющу силу на всякі хороби. Господарі викочуються по засіву на всі чотири сторони, щоб викликати буйний врожай. Поля обходяться всею громадою, тепер у формі церковної процесії, давнійше мабуть вегетаційним хороводом і танцями. Вишенський накликав викорі- нити сей «праздник діявольський на поле ізшедших сатані офіру танцями і скоками чинити». Правдоподібно, сей обхід своїм близшим завданнєм мав забезпеченнє рясних дощів: на се вказують полуднево-словянські пісні співані при таких обходах — вони наказують хмарам проходити небом, так як процесія проходить полями, та «протікати» на збіже й вино. Після обходу ще й тепер відбуваються трапези на полі: їдять і пють цілий день, споживаючи при тім останки великоднього, а дещо з них закопують на полі з відповідними примівками на врожай.
Другий бік сього свята, коло котрого Групуються теж
25
ріжні церемонії — се початок скотарського сезону. Худобу очищують живим, новоздобутим огнем, годують вели- кодним свяченим, виганяючи притріпують свяченою вербою; пастуха обливають водою і под. В звязку з сим стоять повірки про сей день як свято звірини, що стоїть під управою св. Юрія: він «пасе» її, призначає поживу. Того дня звірята «з одного гнізда» сходяться і розмовляють, і потім розходяться світами. Але на сих сторонах свята — менш важних з становища старого релігійного кругу не буду спинятись.
Велике весняне свято померших, що відправлялось десь коло того часу, з одного боку, прийняло на себе ріжні подробиці згаданого вище балканського свята «розалій» з ріжни- ми воєнними забавами і церемоніями. З другої сторони, воно підпало ріжним змінам, звязавшися з християнським святом Пятдесятниці, і тепер від нього мало що лишилось. В одній старій лєг'енді маємо образ сього свята «русалій» з київських часів: волочаться ватаги музиків, перебраних і замаскованих, що вигравають на бубнах і сопілках. Поминальні трапези вяжуться з танцями й воєнними забавами. З святом померших сплітаються відправи й жертви духам, що живуть в полі і збіжу: їм і досі подекуди справляють обіди в полі, кладуть хліб на межах, сліди худоби поливаються молоком і т. п. Зістались сліди рітуаль- ної трапези, подібної до різдвяної. Поруч того молодіж справляла ріжні обрядові гри і забави, звязані з паруваннєм: таке напр. пусканнє дівчатами вінців на воду,— вінець перейме переємець-суджений, і под.