180
Походженнє сеї секти дуже заносне: вона була принесена сюди пересельцями з Великоросів (там її початки ведуть з XVII в.). Але в полудневій Україні вона досить одомашнилась а її псальми мають часом українізований ви
гляд 1. Така напр. заохота до
Прелюбезний наш Спаситель На землі за нас страдав,
По усьому миру, по селам І по многим городам:
От злодіїв був гоним,
Всі ізбранні йшли за ним. Он распят був на хрестЬ,
Сам содержан на постЪ... Попостіть ся ж по денечку, По денечку, або й по два — Буде Господу угодно.
А хто три дні пропостить ся, Гріх во плоти умертвить ся. А у кого розум твердий,
посту:
Перетерпить день четвертий. А хто й пятий прострадає, Той плотию завладає.
Духа Свята призивая Перетерпить день шестой.
Хто ж седмицю попотягне, Благодать той получає,
Душу даром причащає. Покаяннєм очищає.
Он приносить Хрйсту кров, Очищаясь жизню внов.
Богу слава і держава Во віки віков.
Аминь.
Або ось псальма про громаду вірних, або як то у них зветься — «корабель»:
Кораблик, кораблик Воспливає по синьому морю, В кораблику корабельщики Терплять много горя.
А вірному молодцю Поміч подаєть ся,
Коли вірний молодець В обман не даєть ся,
І всі скорби і печали Терпить, побіждає,
А сам стоїть в кораблику, Рулем управляє,
Ко Отцю в висоту Просьбу посилає:
«Отець ти нас милосердний,
До всіх нас усердний!» Якби були всі матроси Своїм серцем прості. Друг вони на друга Моленно взирали,
За любов, за віру Головушки клали, Надежду на Бога Всегда б спокладали,
А земної слави Ні в чом не іскали.
Бо земная слава То горка отрава,
Хто з нею спознав ся, Той з Богом розстав ся.
1 Мова в записях п. Бородаєвської мішана: в тій самій псальмі одні стихи мають цілком великоруський характер, инші український. Можливо, що записувались вони від людей з нахилом до жарі'о- нового мішання обох мов. Ритм також явно помилений місцями, але я не поправляю поданих нею текстів.
181
А нам, сестри — братя, Надо хрест терпіти:
Рай даром не дасть ся.
Покроють доскою,
Що возьмем з собою? Наша гордость, ціность За нас не заступить І грішную душу Од мук не откупить! Богу слава і держава Во віки віков.
Амінь.
Сам Бог унизив ся, На хресті очутив ся.
Не знаємо, братці, Чи будем видать ся В послідній часочок?
Тяжкий аскетизм хлистів (особливо безоглядний і нелюдський що до відносин подружи их і сексуальних) 1 не дає можности широко розростись їх «кораблям». Тож поруч них і паралельно з ними розвиваються в тих же наших сторонах громади «скакунів», з подібною до хлистів містичною ідеольогЧею, культом «роботи Богови», або «радіннями», з тими ж більш менш псальмами,— але з дещо лекшим аскетичним режімом, напр. без тих неможливих постів, що роблять хлистівство занадто тяжким для маси. «Скакун- ство» таким чином являється слабшою формою «хлистівства», і «люде божі» так і дивляться здебільшого на «скакунів» як на «несовершенних» одновірців. З другого боку не лишилося без впливу на його поширеннє серед нашого селянства також і німецьке скакунство — що стало було ширитися між німецькими евангеликами в середині минулого столітя. Завдяки тому воно прибрало досить значні розміри між українською людністю на полудні — тільки що на зверх мало помітне, через велику потайність їх громад (так само як і «людей божих»), та зовнішнє удаваннє православности. Хоч скакуни ікон не шанують, але про око по хатах тримають. До церкви теж ходять, хоч і дають зрозуміти, що чинять се з примусу. Водного хрещення не узнають: по їх гадці дари св. Духа здобуваються побожним життєм, діти ж православних хоч і одержуть дари св. Духа,