Головну ролю в сій обрядовости відограє «богата» вечеря, маніфестує богацтво і щастє дому, служить жертвою родови і природним силам і виставою свого богацтва має
21
заворожити достаток і успіх на новий рік. Дім для сього має бути приведений до повного ладу, всі члени його мусять бути в повнім зборі, ніщо з господарства не повинно бути по за домом, в чужих руках. Зрана добувається новий огонь, ним запалюється огнище з дерева приготовленого для того спеціяльним способом. На сім огні варяться обрядові страви, дуже ріжнородні (тепер 9 або 12 страв), в котрих мають бути вжиті продукти ріжних галузей господарства: збіже, ярини, садовини, пасіки, да- внійше — поки не заведено християнського посту — очи- видно також всяка мясна та молочна пожива. Поки по- співаєся приписаним порядком приготована («законна») трапеза, господар приготовляє обійстє, а часом і все господарство, включно з полем до «тайної» (инакше — святої) вечері. Сам або з родиною обходить усі будинки, обійстє, часом і поле з ріжними церемоніями: напр. стайні обсипаються диким маком, зарубуються пороги, аби ніщо вороже не приступило, дірки в лавках запихаються, щоб замкнулись роти ворогів, іяіод.
До хати приносяться снопи збіжа, сіно. Сніп — «дідух», первісно мусів бути той сам обжиночний сніп, що при закінченню жнив з пошаною, при певних співах і молитвах був занесений до двору; він тепер виноситься з свого сховку, щоб прийнявши нову силу від «богатої» вечері, засіяти поле своїм святим зерном на новий врожай. Він ставиться на святім місці хати — «на покуті» на підстеленім сіні, або з иншими знаками своєї поваги. Се предмет божеський, як весільний хліб, і тому мав теж імя «раю» як і той. На столі і під столом стелиться сіно, збіже, в них ріжний госпо- дарский струмент, части плуга, ярмо, то що, і маг'ічні охоронні зілля (часник). На столі розкладаються хліби і колачі з річними приповіданнями і магічними актами: напр. квокчуть, щоб кури неслись, ричать і блеють, щоби велась худоба, і под. З кождої страви надбирають по трохи, домішують муки, солять і господар несе то покушати худобі; благословить її хлібом, або маже медом. Худоба того дня дістає
22
й кращу пашу, бо вона тої ночи бесідує з Богом і плаче перед ним, як не має що їсти.
При початку вечері господар з стравою виходить на подвірє і з ріжними магічними рухами і молитвами за-, кликас всі ворожі і супротивні сили. Тепер ся заклич має значіннє охоронне: супротивні сили, не прийшовши на святу вечерю, не мають приходити й до господарства сього дому; давнійше воно могло мати характер гощення їх. Приступаючи до вечері, до котрої засіли не тільки всі члени дому, але й бідні й неприкаяні люде, котрих годиться запросити, господар молиться за всіх неприсут- них і кличе до трапези померші душі. Для них ставиться на вікно кутя й сита, розкладається по кутках ріжна пожива, лишаються не помиті миски й ложки, щоб душі могли покоштувати, чого захочуть. Сідаючи, годиться продути місце, щоб не привалити котроїсь душечки, бо. вони в великім числі збираються на сю «тайну вечерю».
По вечері, котрій далі супроводять ріжні магічні акти та ворожіння, розноситься страва до близької рідні, кумів, баби-повитухи. Се оден з важних і святих обовязків супроти роду: розділити з ним святу вечерю, і я вище вже одмітив, яке значіннє надається дотриманню сього обряду.
З вечера першого дня свят починають свої обходи колядники, танечники, машкарники. В сих обходах, дуже ріжнородних, єсть кілька інтересних для нас елементів:
«Веселеннє дому» радісними піснями і накликаннє на нього богацтва, щастя і успіху через описуваннє як дійсно- сти того бажаного богацтва, слави і щастя, і то в красках як найяскравійших, в образах гіперболічних, можливо збільшених.
Магічний танець «кругляк», що й по нині справляється подекуди (напр. на Гуцульщині) з незвичайною повагою, як святий обряд на забезпеченнє домови і господарству богацтва й здоровля.