Між виданими книжками було спершу чимало передруків давніх видань, одначе пізнїще зачали переважати нові праці.
Як можна було сподївати ся, між виданнями переважають брошури й книжки на актуальні біжучі теми, а далі шкільні підручники. Перших було коло 130, других понад 60.
Друкарняна справа спочиває ще на Україні в чужих руках. Українських друкарень до революції було дуже мало й вони не мали українського характеру, бо між иншим не могли як слїд опертися на українській клїєнтелї.
Рік 1917-ий приніс і на тому полі деякі зміни на краще. Із зростом українських, часопи-сей і видань показала ся скоро й потреба власних українських друкарень із відповідним технічним матеріялом і персоналом, який відповідав би українським потребам. Більші українські часописі й видавництва старають ся прийти скоро до власних друкарень, щоби стати в незалеж-ности від чужих підприємців і зменшити кошти видавництв. Деякі часописі й видавництва (на пр.: «Робітнича Газета») збирають окремі фонди на закупно друкарень, або заходжуються, коло поширення своїх невеликих друкарень (як на приклад видавництво «Час»).
Крім того повстають та організуються нові друкарнї для офіціяльних, військових і товариських потреб.
Українська Центральна Рада зараз орґанизує власну друкарню у Київі й стараєть ся поставити її на висотї подібних державних друкарень. На засіданню Ради голова Грушевський пропонує затвердити асигновку 200.000 карбованців на поширення друкарнї, на купівлю ротаційних машин то що. Ця пропозиція ухвалюеться на внесення фракції укр. соц. — федералістів з тим, щоб асигновку на ту цїль збільшити до пів мілїоиа карб. Українське представництво, як бачимо, зрозуміло добре потребу власної гарної друкарнї. І загал мав розумГння для тієї справи й коли зараз у перших днях революції українські салдати самочинно захопили типогра-фію Почаївської Лаври, то бердичівські земські збори подарували всї друкарські машини з Почаїва Укр. Центральній Радї («Вістник С. В. У.» чч. 170 і 173).
Тїри Іеперальпім Військовім Ссхретар'гят'г органїзусться окремий друкарський віддїл, який отвирає власну друкарню й переплетню («Роб. Газета», ч. 201).
Українїзують ся поволї й губернські земські друкарнї.
У Петроградї основується товариство «Друкар", яке отвирає власну друкарню й переносить її потім до Київа.
Дуже оживлений видавничий рух викликав скоро потребу нових українських книгарень, які ледви в силї заспокоїти великий попит за книжками. Українська книжка здобуває собі на У-країнї право горожанства й заповнює полички книгарень, щоби швидко зникнути між покупцями й читачами. Українські друкарнї, до недавна велика рідкість, виринають тепер усюди, навіть по менших провінціяльних л\істах. Більші городи ліають уже й по кілька українських книгарень, не вчисляючи в те чужих підприємств, які тепер дуже радо роблять у себе місце українській книжцї.
Партії. Вибрана комісія поробила всі заходи й ще осінню книгарнку отворено.
По дві українські книгарні було, о скільки довідуємося,3 часописеіі, в Катеринодарі, Катеринославі й Полтаві.
В Катеринодарі'. Українська Книгарня, Катерининська, 34.
Книжний склад «Слово-» Кубанського Союзу дрібного кредиту.
в Катеринбславг: Книгарня Лозинської, Проспект; Книгарня «Словом, вул. Полїцейська, 36.
У Полтаві: Українська Книгарня^ КОЛО європейської ГО-стинницї;
Книгарня Г. Маркевича, Бульвар І. Котляревського.
Поза тим маємо відомости ще про такі українські книгарнї по инших містах Україні: Житомир: Книгарня Совинського;
Інформаційне бюро при Волинській укр. Радї продає також книжки й газети, дім губ. прав. Вол. Укр. Ради.
, Кремінець на Волині:
Українська Книгарня^ вул. Широка, буд. Гер-ништейна («Нова Рада», ч. 131). Кремгнчух'. Українська Книгарня^ Катерининська, 4.
Миколаїв', Книгарня «ІІросвїти->->, Московська, 3. Павлоград на Катеринославщинї:
Книгарня І. Оргшнева. Петроград:
Уграїнська Книгарня, Петр. сторона, Боль-шой Проспект, 1, у Петрофаді* мала бути ще й друга укр. книгарня. Харків: