«Люблю тебе. Скучаю. Повертайся додому, повертайся додому, дівчинко моя, я берегтиму тебе, піклуватимусь про тебе. Усе знову буде добре».
Брехня! Існує біла брехня, брехня, яка згладжує життєві шерехатості й щоденні дрібничкові конфлікти. А існує брехня така незмірна й монументальна, яку після викриття не годне згладити вже ніщо на світі. Брехня, з якою неможливо змиритися.
Усе знову буде добре, — подумала вона.
Ніколи.
Розділ 28
— Скажи, що жартуєш, — попросила Карла.
Я похитав головою.
— Ні, не жартую.
— Ти і ця… лялька Барбі, яка прокурорка, замутили брехливу історію, ніби Маґнус надто хворий, щоб продовжувати слухання?
Я здвигнув плечима.
— Ми лише трохи утаїли правду. Як на мене, Маґнус завжди був надто хворий для судової процедури.
Карла злісно зиркнула на мене.
— Гола софістика!
— Я навіть не знаю, що це слово означає, Карло.
Я, скільки міг, відтягував момент зізнання про те, що відбулося. Наперед знав, як гнівно вона зреагує. Та, врешті-решт, збагнув, як це безсенсовно, тримати її у невіданні. Якщо вона й далі захоче працювати з цією справою, то мусить знати все. Зрештою, заслужила собі на довіру. По суті, це заслуга Карли, що ми взагалі довідалися про Еріку Гансен.
Вона підвелася, нервово заходила туди й сюди кімнатою, як завжди, коли лютувала або хвилювалася.
— Божевільня, а не поліція! Що за гнила потороч! Я вже й не дивуюся! Після всього, що відбулося за останні роки, від них всякого можна сподіватися. Я знала, що в цій справі щось не сходиться, але поза моїм розумінням, як ти міг погодитися на участь у їхній брудній грі?
— Я адвокат, а не журналіст. Моя робота — дбати про клієнта, а не викривати порушення у структурах поліції.
— Не згідна. Викривати зловживання владою і корупцію — наш громадянський обов’язок.
— Ельдара Нурайде потурили на мороз, і він уже ніколи не повернеться на тепленьке місце. Хіба цього недостатньо?
— А решта? А Ґюннар Маркюссен? Він теж був співучасником змови.
— Він сам опинився у важкій ситуації і через непорозуміння зробив неправильний вибір. На противагу тобі, я дуже добре розумію, як легко таке може трапитися.
Карла різко загальмувала посеред кімнати.
— На противагу мені? Що це означає?
Я зітхнув.
— Лише те, що я відчуваю певну симпатію до Ґюннара Маркюссена. Робота — усе його життя. Він не має дружини, ані дітей, лише управу поліції та колег. Мені його шкода, не маю бажання бачити його професійну загибель. Я не такий категоричний і нещадний, як ти, Карло.
— Та при чім тут, до біса, я, Мікаелю! Відколи це почало йтися про мене?
Я бачив, як глибоко її образив.
— Забудь! Ляпнув не подумавши. Я хотів лише сказати, що мені щиро жаль Маркюссена.
— І тому дозволяєш поліції вислизнути з цієї… брехні?
— Ні! Не тому! Хоча мушу визнати, що перенесення слухання може зіграти на користь справі. Ти ж зрозумій, я не обіцяв дотримуватися таємниці вічно. Тієї миті, коли я вважатиму, що це зіграє в інтересах мого клієнта, я піду до преси, але тим часом сидітиму з усіма картами в рукаві. Доки історія не стала публічною, я маю козирі.
Карла задумалася, а тоді похитала головою.
— Звучить чудово, але, гадаю, ти дуриш сам себе, Мікаелю. Ми знаємо, що Еріка Гансен була на місці злочину й мала зброю. Ми знаємо, що поліція замовчала правду і намагалася обвести всіх, включно з судом, довкола пальця. Якщо цього мало, щоб посіяти сумнів, то вже навіть не знаю… Як на мене, ми вже майже маємо перемогу, подану на срібному тарелі, а ти, замість додати газу, відступаєш.
— В іншій ситуації я визнав би за тобою рацію, однак істина в тому, що у випадку з Маґнусом Саннторвом поріг вимог значно вищий, ніж зазвичай.
— Тобто? Зворотний тягар доказів для людей з психічними захворюваннями? Маґнус Саннторв сам повинен довести свою невинуватість, а не прокуратура має доводити його вину?
— Ні, Карло, — заперечив я. — Поглянь на речі реалістично. Маґнус важко хворий, а з його історією… ти й сама розумієш ситуацію. Хай там як, я думаю, що відкладений на кілька тижнів розгляд справи, нам не нашкодить.
Карла дивилася на мене ледь не з глибокою печаллю, як мати на сина, який невимовно її розчарував.
— Один раз вони тебе вже обманули, Мікаелю! Що змушує тебе вірити, що не обмануть знову? Який скандал може вибухнути, коли виявиться, що вбивця — поліцейський поліції Берґена? Як далеко вони готові зайти, приховуючи правду?