Хмари вкрили все небо. Дерев не було видно. Дуби тривожно скрипіли під поривами сильного вітру, злякано лопотіли десь осики.
Сеня притиснувся до Васі.
— Страшно, — прошепотів він.
— Мовчи, боягуз, — стусонув його під бік Вася. — Треба поспішати. Нас уже, мабуть, чекає Юлька.
Тихо прокралися подвір’ям. Герой висунув морду з будки, але не гавкав. Очі хлопців поступово призвичаїлись до пітьми, стали розрізняти навколишні предмети. Вася зупинився на узліссі, присів, подивився навколо.
— Побігли до трьох сосен…
Три сосни росли метрів за чотириста від сторожки над глибоким бурчаком, виритим дощовою водою. Біля них хлопці зупинилися,
— А де ж Юлька? — позіхнувши, запитав Сеня. — Навряд чи вона прийде в таку ніч!..
— А ти не розписуйся за інших, — почувся задерикуватий голос десь знизу.
— О, Юлька! — здивовано гукнув Вася. Де ти?..
— В ямі. Вже півгодини чекаю вас!
Темна постать дівчинки виринула наче з-під землі. Вася схопив її за руку і скомандував:
— Пора! Пустимо квіточку, знайдемо місце, де заховані скарби, доки наші не кинулись шукати нас… Баба говорила, що колись давно козаки тут закопали золото…
Друзі слідом за Васею ввійшли в хащі папороті, під густий листяний покров могутніх дубів. Тут Вася зупинився і витягнув з пазухи коробочку.
— Почнемо, — з тремтінням у голосі прошепотів він.
— Зачекай, — смикнула його за сорочку Юлька.
— Що таке?..
— А куди ми будемо складати скарби? Ми нічого не взяли з собою. І лопати нема!..
— Одчепись! — розсердився Вася. — Знайдемо, так потім подумаємо, що робити! Позначимо місце, а вдень прийдемо!..
Він, піднявши руки до рівня грудей, розкрив коробочку. Діти побачили, як в пітьмі засяяла знайома рожева цятка, оточена зеленкуватою короною. Почулося дзижчання, квіточка вилетіла з коробочки, полетіла над дітьми і, роблячи кола, попрямувала в глиб лісу.
— Біжімо за нею! — схвильовано крикнула Юлька.
Ламаючи кущі папороті, натикаючись на пеньки, дряпаючи об терен і шипшину руки і ноги, троє друзів щодуху побігли за рожевим вогником…
НЕВДАЧА
Сеня відстав кроків на двадцять від Васі і Юльки. Він зупинився і, важко дихаючи, крикнув:
— Я більше не можу! Зачекайте!..
Вася миттю повернувся, в темноті намацав його руку і сердито потягнув за собою.
— Ми не можемо ждати! Квіточка зникне. Бачиш, вона вже далеко залетіла…
— Скоріше, Сеню, — благала Юлька.
— Я втомився. Ми вже півгодини біжимо…
— Не треба поправлятися, — повчально сказала дівчинка. — Бач, який ти жирний!..
Вона підхопила Сеню з другого боку і вони разом прискорили крок. Чарівний вогник летів все повільніше. Він ніби втомився і робив кола, облітаючи товсті дерева, кущі.
— Мабуть, скоро вже скарб, — тихо озвався Вася, зупиняючись.
Вогняна квіточка закрутилась на місці, піднялась вгору, потім опустилась і сіла на стовбур старої берези.
— Тут, — тремтячим голосом сказала Юлька. Вася кинувся першим до берези. Вогник не ворушився. Але ось він поповз угору по корі дерева, забрався в глибоку щілину.
Діти в повній пітьмі, притиснувшись одне до одного, втупилися в квіточку, яка поводилась зовсім не так, як передбачала баба Оришка в своїй розповіді.
— Де ж скарб? — незадоволено озвався Сеня. — Чи під березою чи в самій березі?
— Таке сказав, — іронічно відповіла Юлька, — Хто ж у дерево ховає скарби?..
— А може, тут дупло є, — помирив їх Вася. — Бачите, квіточка не хоче летіти з дерева, Ой, а це що?..
Вогник раптом зник в глибокій щілині,
— Куди вона поділась? — прошепотіла Юлька.
— У мене є сірники. Запали, — сказав Сеня.
Вася схопив коробку, обережно запалив один сірник і освітив те місце, де зник вогник. В колі світла з’явився білий стовбур старої берези, порізаний глибокими чорними борознами. Вася заглянув у заглибину, де сховався вогник.
— Хлопці, — розгублено сказав він. — Тут нічого нема, тільки якийсь жук повзає… Зелений і з довгими вусиками…
— Тягни його, — порадила Юлька.
Вася схопив жука за спинку і, зойкнувши, і кинув сірник, який вже припікав пальці.
— О, дивись! — пролунав голос Сені. — Жук і світиться!
Всі троє якусь хвилю вражено мовчали, потім розчаровано зітхнули.
— Це не квіточка, — пробурмотіла Юлька. — Це жук-світляк. І як ми відразу не догадалися?..
Вася присоромлено мовчав, Сеня сопів носом. Всі троє почали оглядатися навколо. Раптом стало якось холодно і навіть страшно в темному і непривітному лісі. Вася сховав жука в коробочку.