Меронія (бере чарку). Ой лишенько! Ой гріх мій! Що ж то буде, як довідаються печерські про це гріховне зборище?
С е к л и т а. Хто там довідається? Свої! Пийте ж, не шепотіть так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другі руки!
У с т я. Та пий у мою голову.
Меронія. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! (П'є),
Голохвостий (схоплюється).
Ой черничко ж моя,
Шепотушко моя,
Дай з тобою покручуся,
Коли ласка твоя! (Обніма і крутить її).
Меронія. Ой, ой! Отиді, сатано!
Головохвостий цілує її.
Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи).
Міщанки. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!
Другі. Як вогонь! А гарний!
М а р т а (до Секлити). Та скажіть-бо, хто це?
С е к л и т а (одводить Марту і таємно). Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.
М а р т а. Гарний, гарний!
Секлита. І багатий… Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. (Цілується і одходить до гостей).
М а р т а (кличе Устю набік). Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони боже! Такий приказ! (Одходить між гурт).
Устя. Побий мене святий хрест, як скажу!
М е р о н і я (наближається). Про що це вона вам шептала?
Устя (тихо). Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?
М е р о н і я. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму… Заціп мені язик, святий Мовчало!
Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.
Степан (почувши, про що шепочуть). Ніт, так і тут! Видержать більше несила… Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (Вголос до Секлити). Прощайте, Секлито Пилиповно!
С е к л и т а. Чого се ти? Куди?
С т є п а н. Та там робота єсть…
С е к л и т а. Та посидь ще: закуси, випий!
Степан. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!
С е к л и т а. Як знаєш… (Одійшла).
Степан (до себе). Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (Хутко виходить).
ВИХІД XIV
Ті ж без Степана.
С е к л и т а. Що се ми сидимо, пхаємось коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!
Деякі. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стуль-ці не всидять!
С е к л и т а. Пидоре! Давай килима! Простилай долі столи ті одсовуй к бісу!
Пидора стеле килима, Марта бере стільця і ставить посередині.
Устя. Ви, свята імениннице, сідайте посередині на стільчику, а ми сядемо й долі кругом вас.
Сідають; Секлита на стільчику.
Всі. Ви, імениннице, наше красне сонце, а ми ваші ясні зорі.
Голохвостий. Де ж мені, ясному місяцю, притулитись?
М а р т а. Е, такому місяцю не на небі місце.
Голохвостий. Чому? Преподобниці не приймуть?
Устя. Преподобниці, може, й приймуть, а що святі, то виженуть!
Голохвостий. Та сідайте-бо хоч ви, Галю, коло мене!
Секлита. Сідай, сідай! Тепер уже можна! Бачите, яка парочка? Поздоровляйте: це жених і молода; Голохвостий посватав.
Галя. Мамо! Не робіть цього… слухайте, що я вам скажу…
Секлита. Після! Мовчи тепер та дині.
Голохвостий (набік), Що це вона, здуріла? Привселюдно меня об'являєть женихом! От тобі й раз, досидівся! Тепер почнуть язики чесати!
Міщанки (до Голохвостого). Бачите, а ви мовчите…
Голохвостий (замішавшись). Та то ще тольки так, між нами… розговор був… Когда ще судить бог сватов прислати…
Секлита. Що там сватів! От повеличайте їх, кумочки мої, та й заручини зап'ємо! Правда, гарна парочка?
Голохвостий (набік). Оце взяла в лещата!
Усі. Гарна, гарна, як вугірочки! Поздоров боже!
Всі (співають).
Де ж був селезень, де ж була вуточка?
Селезень на ставку, а вуточка на млинку!
А тепер вони в, однім болоті,
П'ють воду, їдять ряску по своїй охоті.
Де ж був Свиридко, де ж була Галочка?
Що Свиридко у батька, а Галочка у неньки!
А тепер вони у одній світлиці,
Їдять з медом пухкі книші й паляниці,
П'ють вино й варенуху, обоє раденькі!
Секлита. Куми мої, любі мої! Заспівайте мені, прославте мене, свою куму, Секлиту Лимариху!