Явдокія Пилипівна. Ой рятуйте! Нежива!
X и м к а приносить воду. Прискають удвох на Проню. Степан продирається в двері і щось шепоче Галі. Проня телесуеться, коло неї упадають старі.
2-й бас. Пропала вже випивка!
1-й бас. Ходім мерщі, щоб ще до мирового не попасти!
П р о н я (істерично). То такі ви? Мені одно, а друге другій? При мені у очі мало не вскочите, а за очі бані-тувати… Ох! Ох!
Голохвостий (одступа). Та що ви їм вірите!
Проня. Чого ви ходили до мене? Нащо ви божились, клялись, падали передо мною на коліна?
Голохвостий. Та стійте ж…
П р о н я. Не за ваші магазини йшла… я… вас любила… а ви назнущались… осоромили на весь Подол… На весь Київ!.. Гетьте! Ой смерть моя! (Мліє).
Прокіп Свиридович. Бон, вон з нашого двору, щоб і слід тут ваш не смердів!
Явдокія Пилипівна. Вон, вон! Не треба нам такого зятя!
Голохвостий. Ну, до свіданья!
С е к л и т а (хапа його за поли). Ну, тепер я вже не пущу!
Голохвостий (вириваючись). Одчепіться!
С е к л и т а. Не пущу, не пущу! Думаєш, що багатий, так і безчестити мене можна? Женимо!
Степан. Та який він багатий? Він банкрот!
Секлита й Сірки. Банкрот… банкрот!
Голохвостий (виступа наперед, з запалом). Чого витріщились? Ну, банкрот, так і банкрот! А ви думали, как би я був багатий, то пошов би до вашого смітника?! Ха-ха-ха! Свинота необразована! Авжеж, мені ваших денег тольки й нада било! Так і понімайте! А вони заклали сібє в голову, що я на їхніх дочок задививсь. Антересно дуже! Не найшов би где? Поліз би на смітник! Да я, как первий кавалер, і у Липках би знайшов настоящих баришень з отакими куделями, а не сватався б на вашій дурній поторочі, поганій Проні!
П р о н я. Ай! (Зомліла).
Секлита розвела руками.
ВИХІД XV
Ті ж, жид і квартальний.
Жид. Ай, гвулт! Ферфал! Беріть його — он тамечки шарлатан, мошенник!
Квартальний. Пожалуйте в часть!
Всі остовпіли, Голохвостий опустив циліндра.
Картина
Завіса